ГАДЮЧЧЯ — ЕТИМОЛОГІЯ
гад
псл. gadъ;
споріднене з лит. geda «сором, стид», двн. quat «бруд», гол. kwaad «злий», нім. Kot «бруд»;
іє. *guēdh-, *guōdh- «щось огидне, бридке», можливо, з давнішого *guōudh-, *guēudh-, до якого в такому разі слід зводити і гидь, гидки́й;
зіставлення з дінд. nāgá- «гад» (Machek ESJČ 154) позбавлене підстав;
р. бр. болг. м. гад, др. гадъ, п. нл. gad, ч. слц. вл. had, схв. гȁд, слн. gàd, стсл. ГАДЪ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
га́ддя
гаденя́
га́дина
га́дити
«ганьбити»
гадови́ще
«місце скупчення гадів»
гадь
гадьва́
«гадюки»
(зб.)
гадю́га
«га«дюка»
гадю́к
«тс.»
гадю́ка
гадюкуватий
гадю́ра
«велика гадюка; лайлива назва»
гадю́цький
гадюча́
гадюченя́
гадючий
гадю́чина
«м’ясо гадюки»
гадючи́ння
«скинута гадюча шкіра»
гадю́читися
«звиватися як гадюка»
гадю́чиця
«гадюка-самка»
гадю́чник
«зміїне гніздо»
гадю́ччя
гадю́шник
«зміїне гніздо»
гадя́
«гадюченя, змієня»
га́дячий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гад | білоруська |
| гад | болгарська |
| had | верхньолужицька |
| kwaad «злий» | голландська |
| quat «бруд» | давньоверхньонімецька |
| nāgá- «гад» | давньоіндійська |
| гадъ | давньоруська |
| *g | індоєвропейська |
| geda «сором, стид» | литовська |
| гад | македонська |
| gad | нижньолужицька |
| Kot «бруд» | німецька |
| gad | польська |
| gadъ | праслов’янська |
| гад | російська |
| гȁд | сербохорватська |
| had | словацька |
| gàd | словенська |
| had | чеська |
| *g «щось огидне, бридке» | ? |
| *g | ? |
| *g | ? |
| гидь | ? |
| гидки́й | ? |
| ГАДЪ | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України