ГАД — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
гад
зіставлення з дінд. nāgá- «гад» (Machek ESJČ 154) позбавлене підстав;
іє. *guēdh-, *guōdh- «щось огидне, бридке», можливо, з давнішого *guōudh-, *guēudh-, до якого в такому разі слід зводити і гидь, гидки́й;
споріднене з лит. geda «сором, стид», двн. quat «бруд», гол. kwaad «злий», нім. Kot «бруд»;
псл. gadъ;
р. бр. болг. м. гад, др. гадъ, п. нл. gad, ч. слц. вл. had, схв. гȁд, слн. gàd, стсл. ГАДЪ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
га́ддя
гаденя́
га́дина
га́дити
«ганьбити»
гадови́ще
«місце скупчення гадів»
гадь
гадьва́
«гадюки»
(зб.)
гадю́га
«га«дюка»
гадю́к
«тс.»
гадю́ка
гадюкуватий
гадю́ра
«велика гадюка; лайлива назва»
гадю́цький
гадюча́
гадюченя́
гадючий
гадю́чина
«м’ясо гадюки»
гадючи́ння
«скинута гадюча шкіра»
гадю́читися
«звиватися як гадюка»
гадю́чиця
«гадюка-самка»
гадю́чник
«зміїне гніздо»
гадю́ччя
гадю́шник
«зміїне гніздо»
гадя́
«гадюченя, змієня»
га́дячий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гад | білоруська |
| гад | болгарська |
| had | верхньолужицька |
| kwaad «злий» | голландська |
| quat «бруд» | давньоверхньонімецька |
| nāgá- «гад» | давньоіндійська |
| гадъ | давньоруська |
| *g | індоєвропейська |
| geda «сором, стид» | литовська |
| гад | македонська |
| gad | нижньолужицька |
| Kot «бруд» | німецька |
| gad | польська |
| gadъ | праслов’янська |
| гад | російська |
| гȁд | сербохорватська |
| had | словацька |
| gàd | словенська |
| had | чеська |
| *g «щось огидне, бридке» | ? |
| *g | ? |
| *g | ? |
| гидь | ? |
| гидки́й | ? |
| ГАДЪ | ? |
гади́нник «приворотень, Alchemilla vulgaris; дивина ведмеже вуxo,Verbascum thapsus L. [гади́нниця] «первоцвіт, Primula offİcinalis» (бот.)
назви зумовлені, очевидно, різними властивостями відповідних рослин, здебільшого точно не визначеними;
похідні утворення від гад, га́дина, гадю́ка;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гад
«змієголовник Рюйша, Dracocephalum Ruyschiana L.»
гадю́чка
«гриб Agaricus phalloides s. verrucosus»
гадю́чка
«гриб Agaricus pantherinus»
гадю́чка
«гриб Agaricus rubescens»
гадю́чник
«Filipendula Adans.»
гадя́р
«вид неїстівного гриба»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гад | ? |
| га́дина | ? |
| гадю́ка | ? |
гид «нечисть, бруд; мерзотник; [огида]»
псл. gydъ (gyda), gyditi з паралельними формами gyzdъ, gyzda, з тим самим коренем, що й у псл. gadъ. (укр. гад);
іє. *guūdh-/*guō(u)dh-, де -dh-,– можливо, лише детермінант;
у такому разі споріднене з дінд. gūtha- «кал» (з тим самим вокалізмом);
первісне значення іменника – «те, що викликає відразу, огиду», звідки первісне значення дієслова «викликати відразу, огиду», «гидувати»;
протилежне значення в південнослов’янських мовах розвинулося, можливо, як наслідок табуїстичного вживання відповідних слів,– щоб не зурочити: «робити гидким» зам. «прикрашати, робити привабливим», «гидота» зам. «окраса, оздоба» і под;
;
;
р. [гид] «гад», [ги́дить], бр. гі́дзіць «викликати відразу; нудити», п. ст. gid «огида; огидна людина», [gizd] «огида», [giździć] «бруднити; соромити», ч. hyzditi «чорнити, псувати», ст. hyzd «бридкість», [hyzda] «огида», слц. hyd «свійська птиця; [паразити (воші, блохи, блощиці)]», вл. hidźić «відчувати відразу, ненавидіти», hida «ненависть», болг. ги́здя «прикрашаю, оздоблюю», ги́зда «красуня; кокетка; модниця», м. гизди «оздоблює, прикрашає», схв. ги́здати «прикрашати, добре одягати», ги́зда «окраса, оздоба; пиха; модниця», слн. gízdav «дженджуристий, такий, що любить добре одягатися»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ги́ди́ти
ги́діти
гидки́й
гидкува́ти
«гидувати»
гидли́вий
ги́дний
ги́днути
ги́достний
гидо́т
«мерзотник»
гидо́та
гидува́ти
ги́дшати
гидь
«тс.»
гидю́чий
ги́жа
«гидота»
не́гидь
«огидне»
оги́да
оги́дли́вий
оги́дний
оги́дник
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гі́дзіць «викликати відразу; нудити» | білоруська |
| ги́здя «прикрашаю, оздоблюю» | болгарська |
| hidźić «відчувати відразу, ненавидіти»«ненависть» | верхньолужицька |
| hida «відчувати відразу, ненавидіти»«ненависть» | верхньолужицька |
| gūtha- «кал» (з тим самим вокалізмом) | давньоіндійська |
| *guūdh-/*guō(u)dh- | індоєвропейська |
| гизди «оздоблює, прикрашає» | македонська |
| gid «огида; огидна людина» | польська |
| gydъ (gyda) | праслов’янська |
| гад | праслов’янська |
| гид «гад» | російська |
| ги́здати «прикрашати, добре одягати» | сербохорватська |
| hyd «свійська птиця; [паразити (воші, блохи, блощиці)]» | словацька |
| gízdav «дженджуристий, такий, що любить добре одягатися» | словенська |
| ги́дить | українська |
| gizd «огида» | українська |
| giździć «бруднити; соромити» | українська |
| hyzda «огида» | українська |
| ги́зда «красуня; кокетка; модниця» | українська |
| ги́зда «окраса, оздоба; пиха; модниця» | українська |
| hyzditi «чорнити, псувати» | чеська |
| gyzda | ? |
| гад | ? |
| гад | ? |
| -dh- | ? |
| зурочити: «робити гидким» | ? |
| gid «огида; огидна людина» | ? |
| hyzd «бридкість» | ? |
гаду́ (у виразі гаду́-гаду́ на позначення безтурботного базікання)
п. gadu-gadu «тс.» пов’язане з gadać «говорити, казати; базікати», спорідненим з укр. гада́ти (див.);
очевидно, запозичення з польської мови;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| gadu-gadu «тс.» | польська |
| гада́ти | українська |
| gadać «говорити, казати; базікати» | ? |
гада́ти «думати; ворожити; [згадувати]»
менш переконливе зіставлення (Фасмер І 381; Преобр. І 113–114; Bern. I 288; Эндзелин ЖМНП 1910, липень 202) з дісл. gáta «припущення, підозра, загадка», geta «мова, припущення, віра», гот. bigitan «досягати, знаходити», нвн. vergessen «забувати», гр. χανδάνω «хапаю» (аор. ἔχαδον), лат. prehendo «тс.», praeda (*praiheda) «здобич»;
очевидно, пов’язане з год, годи́ти, р. угоди́ть «попасти», ч. uhodnouti «відгадати», лит. godóti «намагатися, думати», godýti «знаходити чуттям, міркувати», лтс. gãdât «думати, турбуватись, пробувати»;
псл. gadati «думати, передбачати, говорити»;
р. гада́ть «ворожити; робити здогади», бр. гада́ць, др. гадати «думати», п. gadać «розмовляти», ч. hádati «ворожити; думати; відгадувати», слц. hádať «здогадуватись, відгадувати, ворожити», вл. hodać, нл. godaś «радити», болг. гада́я «гадаю, передбачаю, ворожу», м. гата «ворожить», схв. гàтати «ворожити», слн. gádati «допитуватись», стсл. гатати «ворожити» гадати «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вга́дно
«можна вгадати»
ви́гадка
вига́дливий
вига́дник
вига́дчик
вига́дько
відга́да
«відгадниця»
відгада́ти
відга́дка
відга́дливий
відга́дник
відга́дувач
відга́дько
га́да́
«гадка; горе, турбота; загадка»
га́даний
га́ди-перега́ди
«роздуми»
га́дка
гадкува́ти
«розмірковувати»
до́гад
догада́ти
«догадатися»
догада́тися
до́га́дка
дога́дливий
до́ганка
«здогад»
за́гад
«наказ»
загада́ти
за́га́дка
загадко́вий
згад
«згадка, нагадування»
згада́ти
зга́дка
здо́гад
здо́га́дка
здога́дливий
здога́дний
навга́д
навдога́д
на́гад
нагада́ти
на́гадка
«нагадування»
на́ганка
«тс.»
назга́д
назуга́д
назуга́дь
нега́дки
ніга́дки
погада́нка
«дума»
пригада́ти
прогада́ти
«помилитися»
ро́згад
«роздум»
розгада́ти
розга́дка
розга́дник
спо́гад
спогада́нка
спогада́ти
«згадати»
спога́дка
угада́ти
уга́дник
уга́дно
«можна вгадати»
уга́дчик
уга́дько
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гада́ць | білоруська |
| гада́я «гадаю, передбачаю, ворожу» | болгарська |
| hodać | верхньолужицька |
| bigitan «досягати, знаходити» | готська |
| χανδάνω «хапаю» (аор. ἔχαδον) | грецька |
| gáta «припущення, підозра, загадка» | давньоісландська |
| гадати «думати» | давньоруська |
| prehendo «тс.» | латинська |
| gãdât «думати, турбуватись, пробувати» | латиська |
| godóti «намагатися, думати» | литовська |
| гата «ворожить» | македонська |
| godaś «радити» | нижньолужицька |
| vergessen «забувати» | нововерхньонімецька |
| gadać «розмовляти» | польська |
| gadati «думати, передбачати, говорити» | праслов’янська |
| угоди́ть «попасти» | російська |
| гада́ть «ворожити; робити здогади» | російська |
| гàтати «ворожити» | сербохорватська |
| hádať «здогадуватись, відгадувати, ворожити» | словацька |
| gádati «допитуватись» | словенська |
| гатати гадати «ворожити»«тс.» | старослов’янська |
| uhodnouti «відгадати» | чеська |
| hádati «ворожити; думати; відгадувати» | чеська |
| geta «мова, припущення, віра» | ? |
| год | ? |
| годи́ти | ? |
| godýti «знаходити чуттям, міркувати» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України