ГАВРЯ — ЕТИМОЛОГІЯ
га́ва «ворона, Corvus cornix; роззява; [проміжок між двома зубцями пилки]» (орн.)
очевидно, псл. gava, давнє звуконаслідувальне утворення, пов’язане з gov(оR-);
зіставляється також з лат. gāvia «чайка», двн. kā «галка» (Walde–Hofm. І 584), що викликає сумнів;
слн. gavěc «чайка»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
га́в'ячий
ґа́в'ячий
ґа́ва
«ворона; роззява»
ґа́вати
«тс.»
ґавеня
га́вин
га́вити
«бути неуважним»
ґа́вити
га́витися
«гаятися»
ґа́врач
«зівака»
га́врик
«роззява»
га́вря
«гава»
зага́витися
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| kā «галка» | давньоверхньонімецька |
| gāvia «чайка» | латинська |
| gava | праслов’янська |
| gavěc «чайка» | словенська |
Гаври́ло
ч. слц. вл. нл. Gabriel, болг. Гавраи́л, схв. Gabrìjel, слн. Gabrijel, стел. Гавриилъ;
через старослов’янську мову запозичено в давньоруську з грецької;
гр. Γαβριήλ походить від гебр. Gabrī’ḗl, букв. «муж божий» або «міць божа», утвореного з іменника géḇer «чоловік», пов’язаного з дієсловом gaḇár «був сильним», спорідненим з арам.-cip. gĕḇár «був могутнім; чоловік», ар. jabr «сильний юнак», і етимологічно неясного іменника ēl «бог»;
р. Гаврии́л, Гаври́ла, бр. Гаўрыі́л, Гaўры́ла, др. Гавриилъ, п;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Га́брик
Га́бро
Ґабро́
Габру́к
Га́врик
Гавриле́й
Гавріил
«мужъ б(ог)ъ або б(о)жій, або моцно(сть) б(о)жаа, або моцный мой б(ог)ъ»
(1627)
Га́вря
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| jabr «сильний юнак» | арабська |
| Гаўрыі́л | білоруська |
| Gabrī'ḗl | гебрайська |
| Γαβριήλ | грецька |
| Гавриилъ | давньоруська |
| Гаврии́л | російська |
| Гаври́ла | українська |
| Гaўры́ла | українська |
| п | українська |
| або «міць божа» | ? |
| géḇer «чоловік» | ? |
| gaḇár «був сильним» | ? |
| g «був могутнім; чоловік» | ? |
| ēl «бог» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України