ГАВКОТУ — ЕТИМОЛОГІЯ
гав (вигук, що імітує гавкання)
р. гав, бр. гаў, п. hau, haf, ч. haf, слц. hav, haf, нл. haw, болг. га́вкам, схв. ау, – звуконаслідувальне утворення, паралельне до лтс. aũ, гр. βαύ, н. bau «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
габа
«вигадана істота, якою лякають дітей МСБГ; (дит.) щось страшне; собака О»
гав
«гавкіт»
гава
гавк
«тс.»
га́вкати
ґа́вкати
«набридливо гукати»
гавка́ч
«лис»
га́вкіт
гавкітня́
гавкоті́ти
гавкотня́
гавку́н
гавку́чий
гавку́щий
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
гаў | білоруська |
га́вкам | болгарська |
βαύ | грецька |
haw | нижньолужицька |
bau «тс.» | німецька |
hau | польська |
haf | польська |
гав | російська |
ау | сербохорватська |
hav | словацька |
haf | словацька |
паралельне до лтс. aũ | українська |
haf | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України