ГАВКАЮ — ЕТИМОЛОГІЯ

р. гав, бр. гаў, п. hau, haf, ч. haf, слц. hav, haf, нл. haw, болг. га́вкам, схв. ау, – звуконаслідувальне утворення, паралельне до лтс. aũ, гр. βαύ, н. bau «тс.»;

не зовсім ясне;

можливо, суфіксальне утворення від *ґвандя‹*ґавенда, запозиченого з польської мови;

п. gawęda «фамільярна розмова, балачка, широка епічна розповідь; (ст.) вигадка, байка; говорун, балакун, базіка» утворене за допомогою суфіксального -ęda від звуконаслідувальної основи псл. *gav-, *gov-, наявної в п. gaworzyć «жебоніти», укр. говори́ти, а також, можливо, гав, га́вкати;

непереконливе семантично пов’язання п. gawęda з псл. *govędo «худоба» (Bern. I 297; Brückner 136);

сумнівний з фонетичного погляду також його зв’язок з укр. ґа́ва, га́ва (Sławski І 261);

звуконаслідувальне утворення, аналогічне до га́вкати, ня́вкати і под;

р. чав-чи́в (вигук, що передає цвірінькання птахів), болг. дживга́р горобець», схв. џȕв-џȕш (вигук, що передає цвірінькання горобців), [џивџȁн] (дит.) «горобець»;

звуконаслідувальне утворення;

до словотвору пор. га́вкати, ня́вкати, ча́вкати;

звуконаслідувальне утворення, аналогічне до га́вкати, ня́вкати і под;

коренева частина близька до ревти́;

р. ря́вкать, вл. rawčeć «глухо ричати»;

звуконаслідувальне утворення;

пор. га́вкати, ня́вкати, ря́вкати і под;

бр. [я́ўкаць] «дзявкати від болю», п. [jawować] «(про собаку) гавкати, біжучи за зайцем», схв. jау̀кати «стогнати, зойкати, кричати; плакати, голосити», слн. jávkati «тс.»;

звуконаслідувальне утворення, аналогічне га́вкати, ка́вкати, ша́вкати і под;

р. ча́вкать, бр. чвя́каць;