ГАВИН — ЕТИМОЛОГІЯ
га́ва «ворона, Corvus cornix; роззява; [проміжок між двома зубцями пилки]» (орн.)
очевидно, псл. gava, давнє звуконаслідувальне утворення, пов’язане з gov(оR-);
зіставляється також з лат. gāvia «чайка», двн. kā «галка» (Walde–Hofm. І 584), що викликає сумнів;
слн. gavěc «чайка»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
га́в'ячий
ґа́в'ячий
ґа́ва
«ворона; роззява»
ґа́вати
«тс.»
ґавеня
га́вин
га́вити
«бути неуважним»
ґа́вити
га́витися
«гаятися»
ґа́врач
«зівака»
га́врик
«роззява»
га́вря
«гава»
зага́витися
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| kā «галка» | давньоверхньонімецька |
| gāvia «чайка» | латинська |
| gava | праслов’янська |
| gavěc «чайка» | словенська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України