ГАВ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
гав (вигук, що імітує гавкання)
р. гав, бр. гаў, п. hau, haf, ч. haf, слц. hav, haf, нл. haw, болг. га́вкам, схв. ау, – звуконаслідувальне утворення, паралельне до лтс. aũ, гр. βαύ, н. bau «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
габа
«вигадана істота, якою лякають дітей МСБГ; (дит.) щось страшне; собака О»
гав
«гавкіт»
гава
гавк
«тс.»
га́вкати
ґа́вкати
«набридливо гукати»
гавка́ч
«лис»
га́вкіт
гавкітня́
гавкоті́ти
гавкотня́
гавку́н
гавку́чий
гавку́щий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гаў | білоруська |
| га́вкам | болгарська |
| βαύ | грецька |
| haw | нижньолужицька |
| bau «тс.» | німецька |
| hau | польська |
| haf | польська |
| гав | російська |
| ау | сербохорватська |
| hav | словацька |
| haf | словацька |
| паралельне до лтс. aũ | українська |
| haf | чеська |
веві́рка «білка»
псл. věve rica;
споріднене з лит. vovere «білка» [voverìs, vėverìs], лтс. vãvere, прус. weware, кімр. gwywer, перс. varvarah, дангл. ác-weorna «тс.», лат. vīverra «тхір»;
слов’янські форми виникли, очевидно, через варіантне подвоєння кореня іє. *ver- «вигинати, викривляти» (*vai-ver-, vi-ver-, vā-ver-, ver-ver-);
р. [Ве́ верица], бр. вавёрка, др. вѣверица, виверица, п. wiewiórka, ч. veverka, ст. veve řice, слц. veverica, вл. wjewjerčka, нл. njewjericka, болг. ве́верица, ве́рверица м. веверица, верверица, схв. в(і)ȅверица, в(і)ȅеверка, слн. véverica;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ве́вериця
ве́врик
вевю́рка
ви́верица
ви́вірица
ви́вірка
вію́рка
гав
є́вірка
лови́рка
«тс. [веве́ричина] «м’ясо білки»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| вавёрка | білоруська |
| ве́верица | болгарська |
| wjewjerčka | верхньолужицька |
| ác-weorna «тс.» | давньоанглійська |
| вѣверица | давньоруська |
| *ver- «вигинати, викривляти» (*vai-ver-, vi-ver-, vā-ver-, ver-ver-) | індоєвропейська |
| gwywer | кімрська |
| vīverra «тхір» | латинська |
| vãvere | латиська |
| vovere «білка» | литовська |
| njewjericka | нижньолужицька |
| varvarah | перська |
| wiewiórka | польська |
| věve | праслов’янська |
| weware | прусська |
| верица | російська |
| в(і)ȅверица | сербохорватська |
| veverica | словацька |
| véverica | словенська |
| виверица | українська |
| ве́рверица | українська |
| верверица | українська |
| в(і)ȅеверка | українська |
| veverka | чеська |
| voverìs | ? |
| vėverìs | ? |
| veve řice | ? |
гал (вигук, що імітує собаче гавкання)
звуконаслідувальне утворення, паралельне до гав (див.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гав | ? |
ґвандя́ка «базіка, патяка»
непереконливе семантично пов’язання п. gawęda з псл. *govędo «худоба» (Bern. I 297; Brückner 136);
сумнівний з фонетичного погляду також його зв’язок з укр. ґа́ва, га́ва (Sławski І 261);
п. gawęda «фамільярна розмова, балачка, широка епічна розповідь; (ст.) вигадка, байка; говорун, балакун, базіка» утворене за допомогою суфіксального -ęda від звуконаслідувальної основи псл. *gav-, *gov-, наявної в п. gaworzyć «жебоніти», укр. говори́ти, а також, можливо, гав, га́вкати;
не зовсім ясне;
можливо, суфіксальне утворення від *ґвандя‹*ґавенда, запозиченого з польської мови;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ґвандя́кати
«базікати, патякати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| gawęda | польська |
| gawęda «фамільярна розмова, балачка, широка епічна розповідь; (ст.) вигадка, байка; говорун, балакун, базіка» | польська |
| gaworzyć «жебоніти» | польська |
| *govędo «худоба» | праслов’янська |
| *gav- | праслов’янська |
| ґа́ва | українська |
| говори́ти | українська |
| га́ва | ? |
| *gov- | ? |
| гав | ? |
| га́вкати | ? |
| від | ? |
| ґвандя | ? |
| ґавенда | ? |
гев «тут, сюди»
існує також припущення про зв’язок слова з давніми підсилювальними частками займенникового походження (Ильинский Сложи, местоим. 120–126; Otrębski SO 12, 284);
в українських говорах, можливо, є запозиченням з польської і словацької мов;
другий член *-vo, *-v- пов’язаний з укр. [обо];
псл. *(h)evo, перший член якого є вказівною часткою *(h)e індоєвропейського походження (пор. лат. e-qui-dem «можливо», гр. εκείνος «той», дінд. a-sáu «той», ав. hau «цей»), яка, очевидно, походить від займенника (Мельничук Структ. слов, реч. 210–211; Bern. I 260);
р. beo, п. [hew] «от», [hewo, naw] «тс.», ч. мор. [hev (hevaj)] «тут», слц. [hev], вл. hew, нл. hewi, схв. ево «тс.», стсл. ѢЕО;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гав
гевґати
«осаджувати назад (волів)»
гевка
«тс.»
гевкати
«кричати гев»
гевкй
(вигук, яким осаджують волів назад)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| hau | авестійська |
| hew | верхньолужицька |
| hev «тут» (hevaj)] | моравське |
| hewi | нижньолужицька |
| hew «от» | польська |
| *(h)evo | праслов’янська |
| beo | російська |
| ево «тс.» | сербохорватська |
| hev | словацька |
| ѢЕО | старослов’янська |
| обо | українська |
| hewo «тс.» | українська |
| naw «тс.» | українська |
| hev «тут» (hevaj)] | чеська |
| *-vo | ? |
| *-v- | ? |
| *(h)e (пор. лат. e-qui-dem «можливо», гр. εκείνος «той», дінд. a-sáu «той», ав. hau «цей») | ? |
дзяв (вигук, що передає гавкання цуценяти)
звуконаслідувальне утворення, аналогічне гав;
р. тяв, бр. дзя́ўкаць «гавкати», п. dziawkać, dziaukać «тс.», болг. джяв (вигук, що передає гавкання), джаф «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
дзя́вір
«дзявкання»
дзявк
«тс.»
дзя́вкало
дзя́вкати
«гавкати; [настирливо, невідступно просити МСБГ]»
дзя́вкіт
дзявкоті́ти
дзявку́н
цяв
«тс.»
ця́вкати
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дзя́ўкаць «гавкати» | білоруська |
| джяв (вигук, що передає гавкання) | болгарська |
| dziawkać «тс.» | польська |
| dziaukać «тс.» | польська |
| тяв | російська |
| джаф «тс.» | українська |
| гав | ? |
хав! «вигук, що імітує звук, який утворюється, коли подавиться курка або інша свійська птиця»
звуконаслідувальне утворення, подібне до гав;
пор. також ха́вкати «жадібно їсти»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ха́вкати
«кричати хав!»
хавча́ти
«хрипіти»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гав | ? |
| також ха́вкати «жадібно їсти» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України