ГАВ — ЕТИМОЛОГІЯ

гав (вигук, що імітує гавкання)

р. гав, бр. гаў, п. hau, haf, ч. haf, слц. hav, haf, нл. haw, болг. га́вкам, схв. ау, – звуконаслідувальне утворення, паралельне до лтс. aũ, гр. βαύ, н. bau «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

габа «вигадана істота, якою лякають дітей МСБГ; (дит.) щось страшне; собака О»
гав «гавкіт»
гава
гавк «тс.»
га́вкати
ґа́вкати «набридливо гукати»
гавка́ч «лис»
га́вкіт
гавкітня́
гавкоті́ти
гавкотня́
гавку́н
гавку́чий
гавку́щий
Етимологічні відповідники

Слово Мова
гаў білоруська
га́вкам болгарська
βαύ грецька
haw нижньолужицька
bau «тс.» німецька
hau польська
haf польська
гав російська
ау сербохорватська
hav словацька
haf словацька
паралельне до лтс. aũ українська
haf чеська

веві́рка «білка»

псл. věve rica;
споріднене з лит. vovere «білка» [voverìs, vėverìs], лтс. vãvere, прус. weware, кімр. gwywer, перс. varvarah, дангл. ác-weorna «тс.», лат. vīverra «тхір»;
слов’янські форми виникли, очевидно, через варіантне подвоєння кореня іє. *ver- «вигинати, викривляти» (*vai-ver-, vi-ver-, vā-ver-, ver-ver-);
р. [Ве́ верица], бр. вавёрка, др. вѣверица, виверица, п. wiewiórka, ч. veverka, ст. veve řice, слц. veverica, вл. wjewjerčka, нл. njewjericka, болг. ве́верица, ве́рверица м. веверица, верверица, схв. в(і)ȅверица, в(і)ȅеверка, слн. véverica;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ве́вериця
ве́врик
вевю́рка
ви́верица
ви́вірица
ви́вірка
вію́рка
гав
є́вірка
лови́рка «тс. [веве́ричина] «м’ясо білки»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
вавёрка білоруська
ве́верица болгарська
wjewjerčka верхньолужицька
ác-weorna «тс.» давньоанглійська
вѣверица давньоруська
*ver- «вигинати, викривляти» (*vai-ver-, vi-ver-, vā-ver-, ver-ver-) індоєвропейська
gwywer кімрська
vīverra «тхір» латинська
vãvere латиська
vovere «білка» литовська
njewjericka нижньолужицька
varvarah перська
wiewiórka польська
věve праслов’янська
weware прусська
верица російська
в(і)ȅверица сербохорватська
veverica словацька
véverica словенська
виверица українська
ве́рверица українська
верверица українська
в(і)ȅеверка українська
veverka чеська
voverìs ?
vėverìs ?
veve řice ?

гал (вигук, що імітує собаче гавкання)

звуконаслідувальне утворення, паралельне до гав (див.);
Етимологічні відповідники

Слово Мова
гав ?

ґвандя́ка «базіка, патяка»

непереконливе семантично пов’язання п. gawęda з псл. *govędo «худоба» (Bern. I 297; Brückner 136);
сумнівний з фонетичного погляду також його зв’язок з укр. ґа́ва, га́ва (Sławski І 261);
п. gawęda «фамільярна розмова, балачка, широка епічна розповідь; (ст.) вигадка, байка; говорун, балакун, базіка» утворене за допомогою суфіксального -ęda від звуконаслідувальної основи псл. *gav-, *gov-, наявної в п. gaworzyć «жебоніти», укр. говори́ти, а також, можливо, гав, га́вкати;
не зовсім ясне;
можливо, суфіксальне утворення від *ґвандя‹*ґавенда, запозиченого з польської мови;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ґвандя́кати «базікати, патякати»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
gawęda польська
gawęda «фамільярна розмова, балачка, широка епічна розповідь; (ст.) вигадка, байка; говорун, балакун, базіка» польська
gaworzyć «жебоніти» польська
*govędo «худоба» праслов’янська
*gav- праслов’янська
ґа́ва українська
говори́ти українська
га́ва ?
*gov- ?
гав ?
га́вкати ?
від ?
ґвандя ?
ґавенда ?

гев «тут, сюди»

існує також припущення про зв’язок слова з давніми підсилювальними частками займенникового походження (Ильинский Сложи, местоим. 120–126; Otrębski SO 12, 284);
в українських говорах, можливо, є запозиченням з польської і словацької мов;
другий член *-vo, *-v- пов’язаний з укр. [обо];
псл. *(h)evo, перший член якого є вказівною часткою *(h)e індоєвропейського походження (пор. лат. e-qui-dem «можливо», гр. εκείνος «той», дінд. a-sáu «той», ав. hau «цей»), яка, очевидно, походить від займенника (Мельничук Структ. слов, реч. 210–211; Bern. I 260);
р. beo, п. [hew] «от», [hewo, naw] «тс.», ч. мор. [hev (hevaj)] «тут», слц. [hev], вл. hew, нл. hewi, схв. ево «тс.», стсл. ѢЕО;
Фонетичні та словотвірні варіанти

гав
гевґати «осаджувати назад (волів)»
гевка «тс.»
гевкати «кричати гев»
гевкй (вигук, яким осаджують волів назад)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
hau авестійська
hew верхньолужицька
hev «тут» (hevaj)] моравське
hewi нижньолужицька
hew «от» польська
*(h)evo праслов’янська
beo російська
ево «тс.» сербохорватська
hev словацька
ѢЕО старослов’янська
обо українська
hewo «тс.» українська
naw «тс.» українська
hev «тут» (hevaj)] чеська
*-vo ?
*-v- ?
*(h)e (пор. лат. e-qui-dem «можливо», гр. εκείνος «той», дінд. a-sáu «той», ав. hau «цей») ?

дзяв (вигук, що передає гавкання цуценяти)

звуконаслідувальне утворення, аналогічне гав;
р. тяв, бр. дзя́ўкаць «гавкати», п. dziawkać, dziaukać «тс.», болг. джяв (вигук, що передає гавкання), джаф «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

дзя́вір «дзявкання»
дзявк «тс.»
дзя́вкало
дзя́вкати «гавкати; [настирливо, невідступно просити МСБГ]»
дзя́вкіт
дзявкоті́ти
дзявку́н
цяв «тс.»
ця́вкати
Етимологічні відповідники

Слово Мова
дзя́ўкаць «гавкати» білоруська
джяв (вигук, що передає гавкання) болгарська
dziawkać «тс.» польська
dziaukać «тс.» польська
тяв російська
джаф «тс.» українська
гав ?

хав! «вигук, що імітує звук, який утворюється, коли подавиться курка або інша свійська птиця»

звуконаслідувальне утворення, подібне до гав;
пор. також ха́вкати «жадібно їсти»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ха́вкати «кричати хав
хавча́ти «хрипіти»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
гав ?
також ха́вкати «жадібно їсти» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України