ГАБИТУС — ЕТИМОЛОГІЯ
га́бітус «зовнішній вигляд»
запозичення з латинської мови;
лат. habitus «зовнішність, вигляд, поза» пов’язане з дієсловом habeo «тримаю, зберігаю, міщу в собі, маю», спорідненим з псл. gabati «брати, хапати», укр. га́бати «турбувати, хапати»;
р. га́битус, бр. га́бітус, п. ч. слц. habitus, болг. ха́битус, схв. хȁбитус «тс.», слн. hábitus «тілесні й душевні властивості»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
габѣтус
(XVII ст.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| га́бітус | білоруська |
| ха́битус | болгарська |
| habitus «зовнішність, вигляд, поза» | латинська |
| habitus | польська |
| gabati «брати, хапати» | праслов’янська |
| га́битус | російська |
| хȁбитус «тс.» | сербохорватська |
| habitus | словацька |
| hábitus «тілесні й душевні властивості» | словенська |
| га́бати «турбувати, хапати» | українська |
| habitus | чеська |
| habeo «тримаю, зберігаю, міщу в собі, маю» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України