ГА — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. *ha;

очевидно, результат фонематичного оформлення інстинктивного вигуку, який зустрічається також в інших індоєвропейських мовах (дінд. hā, гр. ἅ, лат. ha);

можливо, що в ролі питальної частки виступає колишній займенниковий елемент з давнім придиховим h (Фортунатов ИТ II 226);

р. бр. а (питальна частка), п. ha (вигук подиву, обурення, глуму, схвалення), ч. ha (вигук несподіванки, подиву, глуму, презирства, привернення уваги), схв. hȁ (вигук наказу, радості, заохочення);

скорочене позначення слова гекта́р за початковими літерами його складових частин гекто- і ар;

р. бр. га, ч. слц. ha;

очевидно, результат злиття двох часток займенникового походження а і га з давнім придиховим h (не g);

пор. аналогічні утворення еге́, ого́ (Фортунатов ИТ II 218–219, 226);

наявність таких вигуків і в неслов’янських мовах (нвн. англ. рум. іт. аһа) дозволяє припускати також інший шлях утворення – подвоєння чи емфатичного подовження аa з епентетичним придиховим г;

р. бр. ага́, п. ч. слц. aha, болг. аха́, схв. ȁхa, a-xȁ, слн. ahá;

запозичення з італійської мови;

іт. galera «галера» утворене від galéa «тс.», пов’язаного з сгр. γαλαϊα «вид судна», походження якого остаточно не з’ясовано;

р. бр. болг. схв. гале́ра, п. galera, ч. слц. galéra, слн. galêra;

гр. Ἄννα походить від гебр. Hānna^h, яке пов’язується з основою ḥānán «він був милостивий, виявляв ласку»;

через старослов’янську мову запозичене з грецької;

р. бол г. м. Анна, бр. Ганна, п. нл. Anna, ч. Anna, Hana, вл. Hana, схв. Ана, слн. Ana, стсл. Анна, Ана;

запозичено з тюркських мов, можливо, через французьке посередництво (фр. harem «гарем»);

тур. harem «гарем, жіноче відділення в домі; дружини і дочки, що мешкають у гаремі», крим.-тат. haräm «тс.» походить від ар. haram «заборонене; священне; храм; дружина», harīm «дружина; гарем, жіноча половина дому»;

р. гаре́м, бр. гарэ́м, п. ч. слц. вл. harem, болг. харе́м, м. схв. ха́рем, слн. hárem;

пор. алб. shtrungё «загорода для худоби, кошара»;

виводиться від алб. [shtrangё] «тс.», пов’язаного з дієсловом strёngój «стискати»;

запозичення з румунської мови;

рум. strúngă (молд. стру́нгэ) «кошара для доїння овець» разом з похідними strungár «чабан, що заганяє овець для доїння», [strungáş] «тс.» є мандрівним балканським пастушим терміном не зовсім ясного походження;

п. [strąga] «кошара; відгороджене місце для доїння овець; частина кошари з отворами (вікнами), крізь які пропускають овець при доїнні», ч. діал. слц. strungа «відгороджене місце в кошарі, де доять овець», болг. стъ́рга «вузький прохід (для овець); перепона», м. страга «місце в кошарі чи в перегородці кошари, крізь яке пропускають овець для доїння», схв. стру̏га «кошара; діра, отвір»;

очевидно, результат поєднання вигуків [проч] «геть» і га (див.);

результат видозміни форми ци «геть», вжитої подвійно у сполученні з часткою га;