ВІЩУНКУ — ЕТИМОЛОГІЯ
ві́щий
псл. *věstjь‹*vědtjo «мудрий», похідне від основи дієслова věděti «відати, знати»;
виведення від іменника věstь «вість» (Шанский ЭСРЯ І 3, 83) неточне;
р. ве́щий, бр. ве́шчы, др. вѣщии «мудрий», п. wieszcz «пророк, мудрець», ч. věští «мудрий», слц. vestec «пророк, віщун», болг. вешт «мудрий, досвідчений», схв. вȅшт «досвідчений», слн. véšč «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
віщ
«провидець»
віщівни́к
«провісник Ж; ворожій ВеУг»
віщли́вий
«пророчий»
віщовли́вий
«віщий, зловісний»
віщува́ти
віщу́к
«розвідник»
віщу́н
віщу́нка
віщу́нство
віщу́ха
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ве́шчы | білоруська |
| вешт «мудрий, досвідчений» | болгарська |
| вѣщии «мудрий» | давньоруська |
| wieszcz «пророк, мудрець» | польська |
| *věstjь‹*vědtjo «мудрий» | праслов’янська |
| ве́щий | російська |
| вȅшт «досвідчений» | сербохорватська |
| vestec «пророк, віщун» | словацька |
| véšč «тс.» | словенська |
| věští «мудрий» | чеська |
| věděti «відати, знати» | ? |
| věstь «вість» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України