ВІХАЛА — ЕТИМОЛОГІЯ
ві́хола «метелиця; [грозова буря]»
очевидно, похідне від того самого кореня, що й ві́яти, псл. *věti;
споріднене з лит. víesulas «вихор», лтс. veĩsuôls «тс.», іє. *uei-s- «вити, дути»;
фонетичні форми з ви зумовлені зближенням з ви́хор, виха́ти;
п. wicholić «валити, крутити» (з укр.?);
Фонетичні та словотвірні варіанти
вихо́ла
ви́холка
«тс.»
ві́хало
віхну́ти
«метнутися; майнути»
ві́холити
«крутити (снігом); розвіватися»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| *uei-s- «вити, дути» | індоєвропейська |
| veĩsuôls «тс.» | латиська |
| víesulas «вихор» | литовська |
| wicholić «валити, крутити» (з укр.?) | польська |
| *věti | праслов’янська |
| ві́яти | ? |
| ви́хор | ? |
| виха́ти | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України