ВІТЮ — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. větь, větvь, vitь;

споріднене з прус. witwan «верба», лит. vytìs «лоза, прут», гр. οἰσος, οισύο «лоза», ἰτέα «верба», лат. vītis «лоза»;

двн. wīda «верба», нвн. Weide «тс.», дінд. vētasáḥ «вид лози, Calamus rotang», ав. vaēitі «верба», перс. bīd «верба»;

іє. *uei-t-, *uoi-t- «прут, лоза», похідне від *uеі- «вити, крутити»;

р. ветвь, бр. ве́цце, др. вѣтвь, п. wić «прут, гілка, віха, виноградна лоза», ч. větev, větka, болг. поет. ве́тва, стсл. вѣтвь;

віз.-гр. Βίκτωρ, Ούικτωρία (?) походять від лат. Victor, Victōria, утворених на основі іменників victor «переможець», victoria «перемога», пов’язаних з дієсловом vinco «перемагаю», спорідненим з псл. ѵěkъ, укр. вік (див.)·;

через старослов’янську мову запозичено з грецької;

р. болг. Ви́ктор, Викто́рия, бр. Ві́ктар, Вікто́рыя, п. Wiktor, Wiktoria, ч. слц. Victor, слн. Viktor, Viktorija, стсл. Викторъ, Виктории;

через старослов’янську мову запозичено з грецької;

віз.-гр. Βιτάλιος походить від лат. Vitalis, утвореного на основі прикметника vītālis «життєвий», похідного від vīta «життя», vivo «живу», споріднених з псл. žiti, укр. жи́ти;

р. Вита́лий, бр. Віта́лій, ч. Vitalis, слц. Vitális, Vitáliš, болг. Вита́ли(й), слн. Vital, стсл. Виталии;

первісно такий знак міг робитися у вигляді прикріпленої до чогось гілки;

очевидно, пов’язане з віть «гілка», ві́тка «тс.»;