ВІТЧИНА — ЕТИМОЛОГІЯ
оте́ць (род. в. вітця́)
псл. otьcь «батенько» ‹ *otьkъ, похідне від *otъ «батько» (пор. псл. otьnь «батьківський»);
споріднене з гр. ἄττα «батько», лат. atta, хет. attaš, гот. atta, двн. atto, свн. нвн. дісл. ätte, алб. ā˘t «тс.», дінд. atta «мати, старша сестра»;
іє. *atta ‹ *ā˘t, можливо, звуконаслідувальне (у дитячій мові);
р. оте́ц, [отек, а́тька], бр. айце́ц, др. отьць, п. ojciec, ч. слц. otec, вл. wótc, wóćec, нл. wość, болг. оте́ц, м. отец, схв. о̀тац, слн. ôčе, стсл. отьць;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вітце́вий
«батьківський»
вітці́вський
вітці́вщина
«бать- ківщина»
вітчи́зна
вітчизня́ний
(заст.)
вітчи́м
вітчи́на́
воте́нський
«тс.»
оте́цький
оте́чина
«батьківщина»
отечник
«книга життєпису отців церкви»
оте́щина
«тс.»
отце́вський
«батьківський»
отце́вщина
«батьківщина»
отче́вич
«спадкоємець»
отчеський
отчи́зна
отчи́зний
о́тчий
«тс.»
о́тчик
«батечко»
(зменш.)
отчи́на
отчи́стий
«вітчизняний»
о́тчич
«син, що, згідно із звичаєм, залишається на хазяйстві батька»
пра́оте́ць
тец
тец
«батько»
утцю́знина
«батьківщина»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ā˘t «тс.» | албанська |
| айце́ц | білоруська |
| оте́ц | болгарська |
| wótc | верхньолужицька |
| wóćec | верхньолужицька |
| atta | готська |
| ἄττα «батько» | грецька |
| atto | давньоверхньонімецька |
| atta «мати, старша сестра» | давньоіндійська |
| ätte | давньоісландська |
| отьць | давньоруська |
| *atta | індоєвропейська |
| atta | латинська |
| отец | македонська |
| wość | нижньолужицька |
| ätte | нововерхньонімецька |
| ojciec | польська |
| otьcь «батенько» | праслов’янська |
| оте́ц | російська |
| о̀тац | сербохорватська |
| ätte | середньоверхньнімецька |
| otec | словацька |
| ôčе | словенська |
| отьць | старослов’янська |
| отек | українська |
| а́тька | українська |
| attaš | хетська |
| otec | чеська |
| *otьkъ | ? |
| *otъ «батько» (пор. псл. otьnь «батьківський») | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України