ВІСК — ЕТИМОЛОГІЯ

споріднене з лит. vãškas, лтс. vasks, двн. днн. wahs, нвн. Wachs, дангл. weax, дісл. дфриз. шв. vax, англ. wax, дат. vox, можливо, також гр. ἰξός «омела, клей з ягід омели», лат. viscum «тс.»;

псл. voskь;

р. бр. воск, др. воскъ, п. вл. нл. wosk, ч. слц. vosk, полаб. våsk, болг. во́сък, м. восок, схв. вȍсак, слн. vósek, стсл. воскъ;

запозичення з німецької мови;

н. Wachs «віск» (з герм. *wahsa) споріднене з лит. vaškas, лтс. vasks, псл. voskъ, укр. віск;

р. бр. болг. ва́кса, п. (szu)waks, ч. діал. слц. заст. viks;

порівнюється з нвн. wiehern «іржати» від свн. wihen, wiehenen, wieheren, двн. wihōn (можливо, замість *wijōn, *hwijōn), герм. *hwi«галасувати, іржати», хет. vijāi- «кричати», а також лат. vītulor «радісно кричу, торжествую», дат. vie, англ. [wicker] «іржати» та ін., що зводяться, очевидно, до іє. *uоі-;

елемент -sk- вважається давнім інхоативним суфіксом;

звуконаслідувальне;

псл. viskъ, паралельне до vizgъ;

р. ст. ви́скати, бр. віск, п. wisk, болг. виск, м. виск «іржання, виск», схв. вȕска «тс.», вȕснути, стсл. виштати, виснѫти «пищати, шепотіти»;

похідне утворення від віск;

назва зумовлена зовнішньою подібністю: в першому випадку – за кольором, у другому – за формою (мозолиста шкіра – як вощина у вулику);