ВІОЛ — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичення з італійської мови;

іт. viola «альтова скрипка» загальноприйнятого пояснення не має;

пов’язувалося з viola «фіалка» з огляду на те, що корпус скрипки з його вигинами нагадує квітку фіалки (Kluge–Mitzka 823);

зіставлялося з двн. fidula «скрипка» (Dauzat 752; Holub–Lyer 508);

виводилось від звуконаслідувального вигуку *viu (A. Prati, Vocabulario etymologico italiano 1046–1047; Шанский ЭСРЯ I 3, 102) та ін;

р. болг. м. вио́ла, бр. віёла, п. ч. слц. viola, схв. вùола;