ВІЛЬХОВИХ — ЕТИМОЛОГІЯ

ві́льха

псл. *јelьха/*olьха;
споріднене з лит. alksnis, alksnỹs, alìksnis, elksnis «вільха», лтс. èlksnis, àlksnis, двн. elira, erila (‹elira), ΗΒΗ. Erle (‹erila), дісл. ǫlr, air, лат. ainus «вільха» (‹*alisnos), дмакед. ἄλιζα «осокір»;
іє. *alis-, *elis«вільха» походить, можливо, від *el-, *ol- «червоний, жовтий» (вільхове дерево червоне всередині), пор. двн. ëlo «жовтий, червонуватий»;
Махек відносить слово до праєвропейського фонду;
р. о́льха́, [во́льха, ёлха, ело́ха], бр. во́льха, др. ольха, ольхъ, олехъ, п. olcha, ст. olsza, ч. olše, слц. jelša, вл. wólša, нл. wolša, болг. елха́, схв. jóxa, jόва (‹*jelxа), слн. jélša, [ólša, jólša], стсл. (цсл.) ѥльха;
Фонетичні та словотвірні варіанти

вільхо́вий
вільша́ний
вільша́нка «берестянка, Erithacus rubecula L.» (орн.)
вільши́на
вільшня́к «вільховий гай»
їльха
Етимологічні відповідники

Слово Мова
во́льха білоруська
елха́ болгарська
wólša верхньолужицька
elira давньоверхньонімецька
ëlo «жовтий, червонуватий» давньоверхньонімецька
ǫlr давньоісландська
ἄλιζα «осокір» давньомакедонська
ольха давньоруська
*alis- індоєвропейська
ainus «вільха» (‹*alisnos) латинська
èlksnis латиська
alksnis литовська
wolša нижньолужицька
olcha польська
*јelьха/*olьха праслов’янська
о́льха́ російська
jóxa сербохорватська
jelša словацька
jélša словенська
ѥльха (цсл.) старослов’янська
во́льха українська
ёлха українська
ело́ха українська
ольхъ українська
олехъ українська
jόва (‹*jelxа) українська
ólša українська
jólša українська
olše чеська
alksnỹs ?
alìksnis ?
elksnis «вільха» ?
àlksnis ?
erila (‹elira) ?
Erle (‹erila) ?
air ?
*elis «вільха» ?
*el- ?
*ol- «червоний, жовтий» (вільхове дерево червоне всередині) ?
ëlo «жовтий, червонуватий» ?
olsza ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України