ВІЛЬГО — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ві́льга «вогкість, волога»
запозичення з польської мови;
п. wilgoć «вогкість, волога», zwilżyć «зволожити», ст. wilgi «вогкий» є закономірними фонетичними відповідниками до укр. во́гки́й;
бр. ві́льгаць;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ві́льгий
«вологий, сирий»
вільго́та
зві́льжити
одвильгнути
одвільжа́ти
«відволожитися»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ві́льгаць | білоруська |
| wilgoć «вогкість, волога» | польська |
| во́гки́й | українська |
| zwilżyć «зволожити» | ? |
| wilgi «вогкий» | ? |
ві́льга «іволга, Oriolus galbula L.» (орн.)
зіставляється також з ав. vār(ə)ngan «птах», п. wołać «волати, кликати»;
у формах і́волга, [ви́вільга] і- та ви- є протетичні елементи;
Махек шукає походження слова у праєвропейському субстраті;
менш переконливе пов’язання (Brückner 621) п. wilga з прикметником wilgi «вологий», нібито птах вважався вісником дощу, пор. н. Regenpfeifer «сивка», букв. «дощовий свистун»;
можливо, споріднене з лит. volunge «дятел», лтс. vāluodze «іволга», а також із свн. wite-wall «тс.» (де wite- «дерево»);
не зовсім ясне;
псл. *vьḷga;
р. и́волга, бр. і́валга, др. влъга, п. wilga, wywilga, [wywiołga, wywielga], ч. ст. слц. vlha, болг. авли́га, ст. влъга (XIII ст.), схв. вуга «синиця», слн. vólga «іволга»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́вільга
вильга
воловіга
вольвіга
вольга
и́виль
ивіль
ивільга
иво́ва
и́вол
ивола
иволга
иву́ла
івовга
і́волга
іговда
іговна
ігола
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| vār(ə)ngan «птах» | авестійська |
| vāluodze «іволга» | латиська |
| volunge «дятел» | литовська |
| Regenpfeifer «сивка» | німецька |
| wołać «волати, кликати» | польська |
| wilga з прикметником wilgi «вологий» | польська |
| *v | праслов’янська |
| wite-wall «тс.» (де wite- «дерево») | середньоверхньнімецька |
| і́волга | ? |
| ви́вільга | ? |
| Regenpfeifer «сивка» | ? |
филю́га «вивільга, Oriolus galbula L.» (орн.)
результат видозміни форми [ві́льга], п. wilga «тс.»;
п. [filuga] «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| wilga «тс.» | польська |
| filuga «тс.» | польська |
| ві́льга | українська |
сурові́га «іволга, Oriolus galbula L.» (орн.)
не зовсім ясне;
можливо, пов’язане з суро́вий і, далі, з сири́й «мокрий, вологий» (пор. бр. [су́ровый] «мокруватий»);
пор. [вільга] «іволга», п. wilga «тс.», яке Брюкнер (Brückner 621; KZ 46, 199) пов’язує з п. wilgoć «сирість, вогкість», оскільки іволга провіщає дощ;
пор. також [волові́га] «іволга», можливо, пов’язане з воло́га, воло́гий;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| wilga «тс.» | польська |
| wilgoć «сирість, вогкість» | польська |
| суро́вий | ? |
| сири́й «мокрий, вологий» (пор. бр. [су́ровый] «мокруватий») | ? |
| вільга «іволга» | ? |
| волові́га «іволга» | ? |
| воло́га | ? |
| воло́гий | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України