ВІЙЧАСТИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ

вінча́ти;

֊ р. вене́ц, вено́к, бр. вяне́ц (церк., перен.) «вінець», вяно́к, др. вѣньць, вѣнъкъ, п. wieniec, wianek, ч. věnec, vínek, слц. veniec, vienok, вл. wěnc, нл. wěnk, болг. вене́ц, м. венец, венок, схв. виjèнац, слн. vénec, стсл. вѣньць;

псл. ѵěnьcь, ѵěnъkъ, суфіксальні утворення від ѵěnъ (пор. р. [вен] «плетінка», п. [wian] «тс.»), пов’язаного з дієсловом viti «вити»;

споріднене з лит. vainìkas «вінок», лтс. vainuks «тс.»;

результат видозміни давнішої форми *вѣжа «повіка», спорідненої з стсл. вѣжда «тс.», болг. вежда «брова», схв. вјȅђа «тс.», слн. vêja, які зводяться до псл. *vědja «повіка», що пов’язується з viděti «бачити» (Mikl. EW 391);

видозміна зумовлена, очевидно, впливом дієслова ві́яти;

семантичне відхилення «повіка → волосся на повіці» пояснюється суміжністю означуваних предметів;

бр. ве́йка «тс..», ч. vějička «повіка», слц. vejice «вії»;