ВІЙНИКИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ві́йник «гілка, пруття; віник»
очевидно, похідні утворення від псл. věja «вітка, гілка», пов’язаного з větъvь «гілка» і, можливо, з дінд. vajā «тс.»;
об’єднання значень «вітка» і «віник» є, мабуть, наслідком взаємодії слів різного походження ві́йник і ві́ник;
ч. vějík «прутик», слн. véjnik «зв’язка прутиків»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ві́нник
«гілка; віник»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
vajā «тс.» | давньоіндійська |
věja «вітка, гілка» | праслов’янська |
véjnik «зв’язка прутиків» | словенська |
vějík «прутик» | чеська |
větъvь «гілка» | ? |
значень «вітка» | ? |
і «віник» | ? |
ві́йник | ? |
ві́ник | ? |
ві́йник «куничник, Calamagrostis epigeios» (бот.)
неясне;
Фонетичні та словотвірні варіанти
войник
«тс.»
ві́ник
псл. věnikь пов’язане, очевидно, з věnъкъ «вінок» і viti «вити»;
виводилось також від vějati «віяти» (Mikl. EW 389) і від věja «гілка» (Machek ESJČ 683);
р. ве́ник, бр. ве́нік, др. вѣникъ «в’язка прутиків», п. [wienik], ч. věník, слн. venik, стсл. вѣникъ «галузка»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ві́йник
«пруття, віник»
ві́ниччя
«трава, з якої роблять віники»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ве́нік | білоруська |
вѣникъ «в’язка прутиків» | давньоруська |
wienik | польська |
věnikь | праслов’янська |
ве́ник | російська |
venik | словенська |
вѣникъ «галузка» | старослов’янська |
věník | чеська |
věnъкъ «вінок» | ? |
viti «вити» | ? |
vějati «віяти» | ? |
věja «гілка» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України