ВІЗИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ві́за
запозичення з французької мови;
фр. visa походить від лат. visa, форми множини від visum «проглянуте», дієприкметника від дієслова video «бачу», спорідненого з псл. viděti, укр. [ви́діти], вид;
р. болг. м. схв. вúза, бр. ві́за, п. wiza, ч. слц. слн. vízum, вл. wizum;
Фонетичні та словотвірні варіанти
візува́льник
візува́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ві́за | білоруська |
| вúза | болгарська |
| wizum | верхньолужицька |
| visa | латинська |
| вúза | македонська |
| wiza | польська |
| viděti | праслов’янська |
| вúза | російська |
| вúза | сербохорватська |
| vízum | словацька |
| vízum | словенська |
| ви́діти | українська |
| visa | французька |
| vízum | чеська |
| visum «проглянуте» | ? |
| video «бачу» | ? |
| вид | ? |
ваго́н
запозичено через російську мову з німецької або французької;
н. Waggón, фр. wagon походять від англ. wagon, waggon «коляска, віз, фургон», спорідненого з нвн. Wágen «віз», укр. віз;
р. бр. болг. ваго́н, п. вл. wagon, ч. слц. vagon, м. вагон, схв. вàгōн, слн. vagón;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вагоне́тка
ваго́нник
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| wagon | англійська |
| ваго́н | білоруська |
| ваго́н | болгарська |
| wagon | верхньолужицька |
| вагон | македонська |
| Waggón | німецька |
| Wágen «віз» | нововерхньонімецька |
| wagon | польська |
| ваго́н | російська |
| вàгōн | сербохорватська |
| vagon | словацька |
| vagón | словенська |
| віз | українська |
| wagon | французька |
| vagon | чеська |
| waggon «коляска, віз, фургон» | ? |
ва́нту́х «тюк, мішок, лантух; живіт Ж, Я; грубе полотно (Шелудько)»
загальноприйнятої етимології не має;
розглядається як результат видозміни форми ла́нтух (п. łańtuch) «тс.» або як стягнена форма н. Wágentuch «полотно для воза», утвореного з основ іменників Wágen «віз», спорідненого з псл. vozъ, укр. віз, і Tuch «сукно, полотно; мішок», спорідненого з двн. tuoch, днн. дфриз. dōk, гол. doek «тс.»;
очевидно, запозичено через польську мову з німецької;
п. wantuch (wańtuch) «грубе полотно», ч. vantuch «великий мішок; пузо»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вантухъ
«лантух»
(1545)
вантюх
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| doek «тс.» | голландська |
| tuoch | давньоверхньонімецька |
| dōk | давньонижньонімецька |
| dōk | давньофризька |
| Wágentuch «полотно для воза» | німецька |
| wantuch «грубе полотно» (wańtuch) | польська |
| vozъ | праслов’янська |
| віз | українська |
| vantuch «великий мішок; пузо» | чеська |
| ла́нтух «тс.» (п. łańtuch) | ? |
| Wágen «віз» | ? |
| Tuch «сукно, полотно; мішок» | ? |
ве́зти́
псл. vezti, voziti;
споріднене з лит. vèžti «везти», лтс. vezums «віз, вантаж», двн. wegan, wekan «рухатися», wāga «вага», нвн. Weg «дорога», гот. gawigan «трясти, рухати», лат. veho «везу», гр. ὄχος «віз», алб. vjeth «краду», сперс. vadžitan, vazītan «їхати, втікати», ав. vazaiti «везе, їде», дінд. váhati «везе»;
іє. *uegh«рухати, тягнути, їхати»;
р. везти́, бр. ве́зці, др. везти, п. wieźć, ч. vézti, слц. viezt′, вл. wjezć, нл. wjazć, болг. веза́, м. вози, схв. вòзити, слн. vésti, стсл. везѫ, вести;
Фонетичні та словотвірні варіанти
везі́ння
везу́чий
«який добре везе; якому щастить»
везу́чість
ви́віз
ви́возець
«той, що вивозить що-небудь»
вивозни́й
(у виразі вивозні воли «пара сильних волів»)
ві́дві́з
віз
візни́й
«візник»
візни́к
візни́ка
візникува́ти
візни́цтво
візни́ця
візни́чий
воза́рня
«приміщення для возів»
вози́ти
вози́тися
«довго, безрезультатно займатися»
возі́вня
возі́й
возі́льник
во́зний
(іст.)
возни́ця
возове́
«вид податку»
возови́й
«їздовий»
возови́к
возови́ця
«період звезення скошеного хліба»
возовня
возувень
«дно воза»
во́зчик
во́зькатися
«тс.»
возя́рка
«тс.»
до́ві́з
за́ві́з
заві́зкувато
«тс.»
заві́зни́к
заві́зно
«багато навезено»
(у млині)
заво́жений
«брудний»
завози́ти
«забруднити»
запрові́зне
«плата за проїзд»
зве́зти
«вдарити»
зво́жай
«возовиця»
звози́ти
«тс.»
на́віз
«гній; великий привіз»
навоза́йка
«не повністю навантажений віз»
наво́зний
«гнойовий»
наво́зник
обві́з
переві́з
перевізне́
«гроші за проїзд»
перевізни́й
(у т. ч. «транспортабельний»)
переві́зни́к
переві́зчик
перево́за
«переправа»
перево́зець
«перевізник»
перево́зини
«перевезення, переселення»
перевозо́вий
«транзитний»
по́віз
«екіпаж»
(заст.)
пово́з
«обов’язок їхати чи везти»
пово́зка
«візок»
пово́зне
«мито з воза»
пово́зник
«візник»
повозо́вий
«упряжний»
(кінь)] Ж
при́ві́з
приво́зни́й
привозо́вий
уве́зення
уві́з
«імпорт»
у́віз
«глибокий хід, балка, вузький прохід»
узві́з
«підйом»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| vazaiti «везе, їде» | авестійська |
| vjeth «краду» | албанська |
| ве́зці | білоруська |
| веза́ | болгарська |
| wjezć | верхньолужицька |
| gawigan «трясти, рухати» | готська |
| ὄχος «віз» | грецька |
| wegan | давньоверхньонімецька |
| váhati «везе» | давньоіндійська |
| везти | давньоруська |
| *uegh «рухати, тягнути, їхати» | індоєвропейська |
| veho «везу» | латинська |
| vezums «віз, вантаж» | латиська |
| vèžti «везти» | литовська |
| вози | македонська |
| wjazć | нижньолужицька |
| Weg «дорога» | нововерхньонімецька |
| wieźć | польська |
| vezti | праслов’янська |
| везти́ | російська |
| вòзити | сербохорватська |
| vadžitan | середньоперська |
| viezt′ | словацька |
| vésti | словенська |
| везѫ | старослов’янська |
| вести | українська |
| vézti | чеська |
| voziti | ? |
| wekan «рухатися» | ? |
| wāga «вага» | ? |
| vazītan «їхати, втікати» | ? |
виз «білуга, Acipenser huso L.» (іхт.)
припускається також (Machek ESJČ 705) субстратне «праєвропейське» походження цього слова;
запозичення з польської або чеської мови;
п. wyż, ч. vyza, як і слц. vyza, вл. wyz, слн. víza «тс.», походять від двн. hūso «білуга» (нвн. Háusen «тс.»), яке зводиться до іє. *kūso-, що являє собою розширений варіант кореня *(s)keu- «вкривати, закутувати, обгортати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
визи́на
«білужина»
віз
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| wyz | верхньолужицька |
| hūso «білуга» (нвн. Háusen «тс.») | давньоверхньонімецька |
| *kūso- | індоєвропейська |
| wyż | польська |
| vyza | словацька |
| víza «тс.» | словенська |
| vyza | чеська |
| субстратне «праєвропейське» | ? |
| *(s)keu- «вкривати, закутувати, обгортати» | ? |
смарово́з «той, хто змащує вози; людина в брудній одежі»
запозичення з польської мови;
п. smarowóz «тс.» утворене з основ дієслова smarować «мастити, намазувати», smar «мастило» та іменника wóz «віз», якому відповідає укр. віз;
Фонетичні та словотвірні варіанти
смарові́з
шмарово́з
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| smarowóz «тс.» | польська |
| smarować «мастити, намазувати» | польська |
| smar «мастило» | польська |
| wóz «віз» | польська |
| віз | українська |
пі́двізок «залізна пластина під дерев’яною віссю»
результат видозміни деетимологізованої форми підві́сок (піді́сок) «тс.», зближеної з основою віз (візо́к);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| підві́сок «тс.» (піді́сок) | українська |
| віз (візо́к) | українська |
карава́н «великий віз, фургон Г; катафалк Ж»
запозичення з польської мови;
зважаючи на хронологію п. karawan «катафалк», неймовірним видається його виведення (Маlіnowski PF 2, 261; Matzenauer 195; Korbut PF 4, 475; Karłowicz SWO 255) з незасвідченого свн. karwagen, двн. karawagen, перший компонент яких (свн. kar, двн. kara) має означати «жалоба, оплакування», як у нвн. Karfreitag «велика пʼятниця», букв. «сумна, жалібна пʼятниця»;
у польській мові значення «катафалк» у слова karawan виникло лише в другій половині XVIII ст. у звʼязку з застосуванням у цій функції військового воза;
п. karawan «катафалк; [довгий вантажний віз]; (ст.) навантажений віз з амуніцією, провіантом (застосовуваний на війні)», ст. karwan, karabon «довгий, важкий великий віз», [karaban, karawón] «тс.» відбивають запозичене нвн. Karrenwagen «віз, у який коні запряжено один за одним; віз з кузовом», складне слово, утворене з іменників Karren «віз, візок; тачка», що через свн. karre, двн. karro, karra походить від лат. carrus «чотириколісний віз», і Wagen «віз» (у польській мові скорочене: -wan – так само, як у rydwan ‹ свн. reit-wagen «ридван»), споріднене з псл. ѵоzъ, укр. віз;
р. [карафа́шка] «лінійка, віз»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
караваня́р
«візник катафалка; факельник, що супроводжує катафалк»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| karawagen | давньоверхньонімецька |
| kara | давньоверхньонімецька |
| karro | давньоверхньонімецька |
| carrus «чотириколісний віз» | латинська |
| Karfreitag «велика пʼятниця» | нововерхньонімецька |
| Karrenwagen «віз, у який коні запряжено один за одним; віз з кузовом» | нововерхньонімецька |
| Karren «віз, візок; тачка» | нововерхньонімецька |
| Wagen «віз» (у польській мові скорочене: -wan -- так само, як у rydwan ‹ свн. reit-wagen «ридван») | нововерхньонімецька |
| karawan «катафалк» | польська |
| karawan | польська |
| karawan «катафалк; [довгий вантажний віз]; (ст.) навантажений віз з амуніцією, провіантом (застосовуваний на війні)» | польська |
| karwan (ст.) | польська |
| karabon «довгий, важкий великий віз» | польська |
| karaban «тс.» | польська |
| karawón «тс.» | польська |
| -wan | польська |
| rydwan | польська |
| ѵоzъ | праслов’янська |
| карафа́шка «лінійка, віз» | російська |
| karwagen | середньоверхньнімецька |
| kar | середньоверхньнімецька |
| karre | середньоверхньнімецька |
| reit-wagen | середньоверхньнімецька |
| віз | українська |
штельва́га «передня частина воза, екіпажа»
запозичене з німецької мови (можливо, за посередництвом польської);
н. Stellwagen, (заст.) [Stellwaga] «штельвага» є складним словом, перший компонент якого (Stell-) пов’язаний зі stellen «ставити», а другий – з Wagen «віз», спорідненим із псл. vozъ, укр. віз;
первісне значення слова «те, що ставиться (уставляється) у віз»;
п. stelwaga, sztelwaga, [stylwaga, sztylwaga];
Фонетичні та словотвірні варіанти
стальва́га
стельва́га
«тс.»
штелва́га
ште́львaг
«штельвага»
штивля́га
штильва́га
штільва́га
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Stellwagen | німецька |
| Stellwaga «штельвага» | німецька |
| stellen «ставити» | німецька |
| Wagen «віз» | німецька |
| stelwaga | польська |
| sztelwaga | польська |
| stylwaga | польська |
| sztylwaga | польська |
| vozъ | праслов’янська |
| віз | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України