ВІДЧАЯКА — ЕТИМОЛОГІЯ
ві́дча́й «розпач»
псл. otъčajati sę «втратити надію», пов’язане з čajati (*čajēti) «чекати, сподіватися»;
р. отча́яние, отча́янный «дуже хоробрий», отча́яться, бр. адча́й, др. отъчаяние «відвага, хоробрість», отъчание «тс.», отъчаятися «втратити надію», схв. ȍчāј «відчай», стсл. отъчагаɴие «тс.», отъчагати сѧ «втратити надію»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
відча́йний
відчаю́га
«сміливець»
відчая́ка
відча́ятися
«впасти у відчай; втратити надію»
одча́й
«тс.»
одчая́ка
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| адча́й | білоруська |
| отъчаяние «відвага, хоробрість» | давньоруська |
| otъčajati sę «втратити надію» | праслов’янська |
| отча́яние | російська |
| ȍчāј «відчай» | сербохорватська |
| отъчагаɴие «тс.» | старослов’янська |
| отча́янный «дуже хоробрий» | українська |
| отча́яться | українська |
| отъчание «тс.» | українська |
| отъчаятися «втратити надію» | українська |
| отъчагати сѧ «втратити надію» | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України