ВІДПОЧИНОК — ЕТИМОЛОГІЯ
по́кі́й «тиша, мир, заспокоєння»
псл. pokojь «тс.», пов’язане чергуванням голосних з počiti (‹*po-keitei) «спочити»;
р. поко́й «спокій; (заст.) кімната», бр. пако́й «кімната; [спокій]», др. покои «заспокоєння, спокій, відпочинок, кончина, похорон; оселя», п. pokój «мир; спокій; кімната», ч. pokoj «тс.», слц. нл. pokoj «спокій; мир», вл. pokoj «тс.; утіха», болг. поко́й «спокій, тиша, покій», м. покоj «спокій; упокій», схв. пòкōj «тс.», слн. pôkoj «відпочинок, спокій, мир», стсл. покои «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
відпочива́ти
відпочи́н
відпочи́нок
впокі́й
«упокій»
вспокійний
«спокійний»
занепоко́єний
заспокі́йливий
заспокі́йник
заспоко́єння
заспоко́їти
заспоко́ювач
заупокі́йний
знепоко́єний
непокі́й
непоко́їти
несопокі́йник
«порушник спокою, підбурювач»
неспо́кій
неспокі́йник
«неспокійна людина»
передпо́кій
покі́й
«кімната; (заст.) літера П Нед»
покі́йний
«померлий; спокійний»
покі́йник
«небіжчик»
поко́ї
«пишне, багате приміщення»
покої́вка
«служниця в кімнатах»
поко́їти
«оточувати спокоєм»
поко́їтися
«нерухомо лежати; бути похованим»
поко́й
«дім багатих людей»
покойо́вий
«кімнатний»
(заст.)
спо́кій
спокі́йний
супокі́й
«спокій»
упокі́й
«спокій; спочинок; смерть»
(заст.)
упоко́їти
упоко́їтися
успоко́їти
«заспокоїти»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пако́й «кімната; [спокій]» | білоруська |
| поко́й «спокій, тиша, покій» | болгарська |
| pokoj «тс.; утіха» | верхньолужицька |
| покои «заспокоєння, спокій, відпочинок, кончина, похорон; оселя» | давньоруська |
| покоj «спокій; упокій» | македонська |
| pokoj «спокій; мир» | нижньолужицька |
| pokój «мир; спокій; кімната» | польська |
| pokojь «тс.» | праслов’янська |
| počiti | праслов’янська |
| поко́й «спокій; (заст.) кімната» | російська |
| пòкōj «тс.» | сербохорватська |
| pokoj «спокій; мир» | словацька |
| pôkoj «відпочинок, спокій, мир» | словенська |
| покои «тс.» | старослов’янська |
| pokoj «тс.» | чеська |
почи́ти
псл. počiti, префіксальне утворення від *čiti, пов’язане чергуванням голосних з pokojь «покій»;
споріднене з дінд. ciráḥ «довгий, тривалий», лат. quiēs «спокій», quiēsco «відпочиваю», tranquillus «спокійний, тихий», гот. ƕeila «час; дозвілля»;
без достатніх підстав пов’язується (Brückner 424; KZ 51, 227) з прус. et-skīuns «посталий, воскреслий», et-skīsnan «воскресіння»;
р. почи́ть, бр. спачы́ць, др. почити, п. poczywać, ч. odpočinouti, слц. odpočinút’, вл. wotpočować, нл. wotpocywaś, полаб. pücaivă (3 ос. одн.), болг. почи́вам, м. почива, схв. почи́вати, слн. počívati, стсл. почити, почивати;
Фонетичні та словотвірні варіанти
випочива́ти
випочи́нок
відпічну́ти
відпочива́льня
відпочи́вок
«відпочинок»
відпочи́н
відпочи́ння
«тс.»
відпочи́нок
відпочи́ти
одпочи́н
опочива́льня
опочи́вок
опочи́нок
перепочи́нок
«короткий відпочинок; [місце відпочинку Нед]»
перепочи́ти
почива́ло
«ліжко»
почива́льня
«спальня; [вид карети або коляски Бі]»
почива́ти
припочи́вок
«відпочинок»
припочи́нок
«тс.»
спо́чи́в
«відпочинок»
спочива́льня
спочива́ти
спочи́вище
«місце відпочинку»
спочи́вок
спочи́н
спочи́нок
спочи́ти
супочи́вок
«відпочинок»
супочи́нок
«тс.»
супочи́ти
«відпочити»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| спачы́ць | білоруська |
| почи́вам | болгарська |
| wotpočować | верхньолужицька |
| ƕeila «час; дозвілля» | готська |
| ciráḥ «довгий, тривалий» | давньоіндійська |
| почити | давньоруська |
| quiēs «спокій» | латинська |
| quiēsco «відпочиваю» | латинська |
| tranquillus «спокійний, тихий» | латинська |
| почива | македонська |
| wotpocywaś | нижньолужицька |
| pücaivă (3 ос. одн.) | полабська |
| poczywać | польська |
| počiti | праслов’янська |
| *čiti | праслов’янська |
| pokojь «покій» | праслов’янська |
| et-skīuns «посталий, воскреслий» | прусська |
| et-skīsnan «воскресіння» | прусська |
| почи́ть | російська |
| почи́вати | сербохорватська |
| odpočinút' | словацька |
| počívati | словенська |
| почити | старослов’янська |
| почивати | старослов’янська |
| odpočinouti | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України