ВІДКРИЮ — ЕТИМОЛОГІЯ

це́рій «хімічний елемент» (хім.)

запозичення з новолатинської наукової номенклатури;
нлат. cerium (‹ cererium) «тс.» утворив шведський хімік І. Берцеліус (Jöns Berzelius, 1779–1848), який у 1801 р. відкрив цей елемент, від назви астероїда Церери, відкриття якого збіглося з відкриттям церію і названого на честь давньоримської богині рільництва Церери (Cerēs), ототожнюваної з грецькою Деметрою (Dημήτηρ);
лат. Cerēs (род. в. Cereris) пов’язане з creo «творю, породжую», cresco «росту, зростаю», що зводяться до іє. *k῀er-, *k῀ere- «рости», звідки також гр. ϰορέννῡμι «нагодовую, насичую», вірм. serm «насіння», алб. ϑjer «жолудь», лит. šårti «годувати», прус. sermen «поминальний обід»;
р. болг. це́рий, бр. цэ́рый, п. ч. cer, слц. cårium, схв. це̑рӣj, це̑риjум;
Фонетичні та словотвірні варіанти

це́рієвий
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ϑjer «жолудь» албанська
цэ́рый білоруська
це́рий болгарська
serm «насіння» вірменська
ϰορέννῡμι «нагодовую, насичую» грецька
*k῀er- індоєвропейська
Cerēs пов'язане з creo «творю, породжую» (род. в. Cereris) латинська
šårti «годувати» литовська
cerium «тс.» (‹ cererium) новолатинська
cer польська
sermen «поминальний обід» прусська
відкрив російська
це́рий російська
j сербохорватська
cårium словацька
риjум українська
cer чеська
Берцеліус ?
cresco «росту, зростаю» ?
*k῀ere- «рости» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України