ВІДКРИЮ — ЕТИМОЛОГІЯ
це́рій «хімічний елемент» (хім.)
запозичення з новолатинської наукової номенклатури;
нлат. cerium (‹ cererium) «тс.» утворив шведський хімік І. Берцеліус (Jöns Berzelius, 1779–1848), який у 1801 р. відкрив цей елемент, від назви астероїда Церери, відкриття якого збіглося з відкриттям церію і названого на честь давньоримської богині рільництва Церери (Cerēs), ототожнюваної з грецькою Деметрою (Dημήτηρ);
лат. Cerēs (род. в. Cereris) пов’язане з creo «творю, породжую», cresco «росту, зростаю», що зводяться до іє. *k῀er-, *k῀ere- «рости», звідки також гр. ϰορέννῡμι «нагодовую, насичую», вірм. serm «насіння», алб. ϑjer «жолудь», лит. šårti «годувати», прус. sermen «поминальний обід»;
р. болг. це́рий, бр. цэ́рый, п. ч. cer, слц. cårium, схв. це̑рӣj, це̑риjум;
Фонетичні та словотвірні варіанти
це́рієвий
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ϑjer «жолудь» | албанська |
цэ́рый | білоруська |
це́рий | болгарська |
serm «насіння» | вірменська |
ϰορέννῡμι «нагодовую, насичую» | грецька |
*k῀er- | індоєвропейська |
Cerēs пов'язане з creo «творю, породжую» (род. в. Cereris) | латинська |
šårti «годувати» | литовська |
cerium «тс.» (‹ cererium) | новолатинська |
cer | польська |
sermen «поминальний обід» | прусська |
відкрив | російська |
це́рий | російська |
j | сербохорватська |
cårium | словацька |
риjум | українська |
cer | чеська |
Берцеліус | ? |
cresco «росту, зростаю» | ? |
*k῀ere- «рости» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України