ВІДЗВУК — ЕТИМОЛОГІЯ
звук
псл. zvǫkъ, zvękъ, утворене за допомогою суфікса -kъ від основи zvьn-ěti «дзвеніти» (zvon-);
р. болг. м. звук, др. звукъ, п. dźwięk [źwięk], ч. слц. zvuk, вл. zwuk, нл. zuk, схв. звук, слн. zvók, стсл. звѫкъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́звук
ві́дзвук
до́звук
звуча́ти
зву́чність
надзву́к
надзвукови́й
назвук
озву́чити
пере́звук
переозву́чувати
позвук
понадзвукови́й
при́звук
ро́ззвук
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| звук | болгарська |
| zwuk | верхньолужицька |
| звукъ | давньоруська |
| звук | македонська |
| zuk | нижньолужицька |
| dźwięk | польська |
| źwięk | польська |
| zvǫkъ | праслов’янська |
| zvьn-ěti «дзвеніти» (zvon-) | праслов’янська |
| звук | російська |
| звук | сербохорватська |
| zvuk | словацька |
| zvók | словенська |
| звѫкъ | старослов’янська |
| zvuk | чеська |
| zvękъ | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України