ВІДГРИМІЛИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
гримі́ти
псл. grьměti, grimati;
споріднене з лит. grumeti «гриміти», grameti «падати з грюкотом», лтс. gremt «бурмотіти», прус, grumins «далекий грім», гр. χρεμίζω «зчиняю галас; іржу», двн. grim «лютий», gram «тс.»;
іє. *ghrem-, *ghromзвуконаслідувального походження;
р. греме́ть, бр. грыме́ць, др. гремѣти, грѣмѣти, п. grzmieć, ч. hřmíti, слц. hrmieť, полаб. gramăt, вл. hrimać, нл. grimaś, болг. гръмя́, м. грми, схв. грмети, слн. grméti, стсл. грьмѣти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
відгримі́лий
гремі́ти
гремота́ти
гремоті́ти
грему́чий
гри́вно
«тс.»
гри́мати
«гриміти, кричати; ударяти»
гри́матися
«лаятися»
гримки́й
гримкоті́ти
гримкотли́вий
гримли́вий
гри́мно
«шлункові гази»
гри́мнути
«накричати на когось; з шумом упасти»
гри́мнутися
«з шумом упасти»
гримота́ти
«гуркотіти, гриміти»
гримоті́ти
гримотли́вий
гримотня́
гримотня́ва
гриму́чий
грім
грі́мати
«гримати»
гріма́ч
«буркотун»
грімки́й
грімни́й
грімни́ця
«блискавка з громом; свічка, яку запалюють під час грому; свято Стрітення»
грі́мот
«стук»
грімо́та
«гримотіння»
грімота́ти
«тс.»
грімотня́
громі́вка
«ялина, вражена громом»
громі́чати
«гриміти»
громни́ця
«тс.»
громовеня́
«слабкий грім»
громови́й
громови́к
«громовержець»
громови́на
«блискавка; електрика»
громови́ця
«гроза; громова стріла; белемніт»
громо́хкий
громохті́ти
«сильно гриміти»
загри́мати
«застукати; затуркати криками»
загрі́мати
«тс.»
згримоті́ти
«сильно вдарити»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| грыме́ць | білоруська |
| гръмя́ | болгарська |
| hrimać | верхньолужицька |
| χρεμίζω «зчиняю галас; іржу» | грецька |
| grim «лютий» | давньоверхньонімецька |
| гремѣти | давньоруська |
| *ghrem- | індоєвропейська |
| gremt «бурмотіти» | латиська |
| grumeti «гриміти» | литовська |
| грми | македонська |
| grimaś | нижньолужицька |
| gramăt | полабська |
| grzmieć | польська |
| grьměti | праслов’янська |
| греме́ть | російська |
| грмети | сербохорватська |
| hrmieť | словацька |
| grméti | словенська |
| грьмѣти | старослов’янська |
| грѣмѣти | українська |
| hřmíti | чеська |
| grimati | ? |
| grameti «падати з грюкотом» | ? |
| grumins «далекий грім» | ? |
| gram «тс.» | ? |
| *ghromзвуконаслідувального | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України