ВІДВОЛОГЛОГО — ЕТИМОЛОГІЯ
воло́га
псл. *volga;
споріднене з лит. valgyti «зволожувати», лтс. valgs «сирий», двн. welc «сирий, в’ялий», wolkan «хмара», нвн. welk «в’ялий», Wolke «хмара», дмакед. ὄλγανος (назва річки), ірл. folc «повідь»;
іє. *uelg-/uolg-;
р. розм. і діал. воло́га, др. волога, ч. vláha, слц. vlaha, болг. м. вла́га, схв. влȁга, слн. vlága, стсл. влага;
Фонетичні та словотвірні варіанти
відволо́га
«відлига»
відволо́глий
«відсирілий»
ві́дволож
«тс.»
воло́гий
воло́гнути
воло́жати
воло́жистий
воло́жити
воло́жний
зволо́жувати
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| вла́га | болгарська |
| welc «сирий, в’ялий» | давньоверхньонімецька |
| ὄλγανος (назва річки) | давньомакедонська |
| волога | давньоруська |
| *uelg-/uolg- | індоєвропейська |
| folc «повідь» | ірландська |
| valgs «сирий» | латиська |
| valgyti «зволожувати» | литовська |
| вла́га | македонська |
| welk «в’ялий» | нововерхньонімецька |
| *volga | праслов’янська |
| воло́га | російська |
| влȁга | сербохорватська |
| vlaha | словацька |
| vlága | словенська |
| влага | старослов’янська |
| vláha | чеська |
| wolkan «хмара» | ? |
| Wolke «хмара» | ? |
| воло́га | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України