ВІДВОЛАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
вола́ти
запозичення з західнослов’янських мов (якщо це недавня ізолекса);
п. вл. wołać «кликати, кричати», ч. volati «кликати, викликати», слц. volať «тс.», нл. wołaś етимологічно не зовсім ясне;
можливо, пов’язане з вигуком ч. ст. vele (Brückner 630);
робилась також спроба (Machek ESJČ 696) пов’язати з лит. valiúoti «співати (на косовиці)», лтс. valoda «мова»;
бр. [вала́ць], ст. волати (XV ст.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
вивола́ник
«забіяка»
відвола́ти
«відкликати; вилікувати від важкої хвороби»
волати
«підносити голос, гукати, кричати, кликати»
(XIV ст.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| вала́ць | білоруська |
| wołać «кликати, кричати» | верхньолужицька |
| valoda «мова» | латиська |
| valiúoti «співати (на косовиці)» | литовська |
| wołaś | нижньолужицька |
| wołać «кликати, кричати» | польська |
| volať «тс.» | словацька |
| volati «кликати, викликати» | чеська |
| vele | чеська |
| vele | ? |
| волати (XV ст.) | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України