ВІДВАЖНИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
відва́га
через проміжну ланку вага́тися, [ва́житися] «перебувати в нерішучості» пов’язане з вага́;
значення хоробрості, рішучості розвинулось у дієслівній формі відва́житися (пор. аналогічний розвиток значень у формах зва́житися, [зва́га], нава́житися);
на такому розвитку значень міг відбитися вплив польської і німецької мов (пор. нвн. wagen «наважуватися», wägen «важити»);
думка про зв’язок з дінд. vāgara «мужній» і назвою племені вагри (Perwolf AfSlPh 7, 616; Rudnicki Prasi. II 209) позбавлена підстав;
непереконливою є спроба (Шабалин ЭИРЯ III 52– 57) виведення р. отва́жный від форми ва́жный;
р. отва́га, бр. адва́га, п. odwaga, ч. слц. odvaha;
Фонетичні та словотвірні варіанти
відва́жний
відва́жувати
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
адва́га | білоруська |
vāgara «мужній» | давньоіндійська |
odwaga | польська |
отва́жный від форми ва́жный | російська |
отва́га | російська |
odvaha | словацька |
odvaha | чеська |
вага́тися | ? |
ва́житися «перебувати в нерішучості» | ? |
вага́ | ? |
формі відва́житися (пор. аналогічний розвиток значень у формах зва́житися, [зва́га], нава́житися) | ? |
вагри | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України