ВІДВАЖНИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ

відва́га

через проміжну ланку вага́тися, [ва́житися] «перебувати в нерішучості» пов’язане з вага́;
значення хоробрості, рішучості розвинулось у дієслівній формі відва́житися (пор. аналогічний розвиток значень у формах зва́житися, [зва́га], нава́житися);
на такому розвитку значень міг відбитися вплив польської і німецької мов (пор. нвн. wagen «наважуватися», wägen «важити»);
думка про зв’язок з дінд. vāgara «мужній» і назвою племені вагри (Perwolf AfSlPh 7, 616; Rudnicki Prasi. II 209) позбавлена підстав;
непереконливою є спроба (Шабалин ЭИРЯ III 52– 57) виведення р. отва́жный від форми ва́жный;
р. отва́га, бр. адва́га, п. odwaga, ч. слц. odvaha;
Фонетичні та словотвірні варіанти

відва́жний
відва́жувати
Етимологічні відповідники

Слово Мова
адва́га білоруська
vāgara «мужній» давньоіндійська
odwaga польська
отва́жный від форми ва́жный російська
отва́га російська
odvaha словацька
odvaha чеська
вага́тися ?
ва́житися «перебувати в нерішучості» ?
вага́ ?
формі відва́житися (пор. аналогічний розвиток значень у формах зва́житися, [зва́га], нава́житися) ?
вагри ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України