ВІБРУВАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
вібрува́ти
запозичення з німецької мови;
нім. vibríeren походить від лат. vibrāre «дрижати, коливатися, примушувати коливатися», спорідненого з свн. wīfen «вібрувати», двн. wipf «помах, розмах», wipfil «верхів’я дерева»;
р. вибри́ровать, бр. вібры́раваць, п. wibrować, ч. vibrovati, слц. vibrovať, болг. вибри́рам, м. вибри́ра, схв. вибри́рати, слн. vibrirati;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вібра́тор
вібра́ція
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| вібры́раваць | білоруська |
| вибри́рам | болгарська |
| wipf «помах, розмах» | давньоверхньонімецька |
| vibrāre «дрижати, коливатися, примушувати коливатися» | латинська |
| вибри́ра | македонська |
| vibríeren | німецька |
| wibrować | польська |
| вибри́ровать | російська |
| вибри́рати | сербохорватська |
| wīfen «вібрувати» | середньоверхньнімецька |
| vibrovať | словацька |
| vibrirati | словенська |
| vibrovati | чеська |
| wipfil «верхів’я дерева» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України