ВЯНУТЬ — ЕТИМОЛОГІЯ
в'я́нути
псл. *vędnǫti;
споріднене з дінд. vandhyaḥ «безплідний, некорисний, марний», двн. swintan «в’янути, зменшуватися, скорочуватися», свн. swinden, нвн. schwinden «зникати»;
іє. *(s)uendh-;
р. вя́нуть, бр. вя́нуць, др. вя́нути, п. więdnąć, ч. vadnouti, слц. vadnut’ вл. wjadnyć, нл. wednuś, болг. [ве́на, вя́на], м. вене, схв. вȅнути, слн. véniţi, стсл. оувѧдати, оувѧѫдати;
Фонетичні та словотвірні варіанти
в
в'я́днути
в'яли́ти
нев
«нев’янучий»
я́лений
«в’ялений»
ялені́ти
«в’янути»
яли́ти
«в’ялити»
ялі́ти
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| вя́нуць | білоруська |
| ве́на | болгарська |
| swintan «в’янути, зменшуватися, скорочуватися» | давньоверхньонімецька |
| vandhyaḥ «безплідний, некорисний, марний» | давньоіндійська |
| вя́нути | давньоруська |
| вене | македонська |
| wednuś | нижньолужицька |
| schwinden «зникати» | нововерхньонімецька |
| więdnąć | польська |
| *vędnǫti | праслов’янська |
| вя́нуть | російська |
| вȅнути | сербохорватська |
| swinden | середньоверхньнімецька |
| vadnut' вл. wjadnyć | словацька |
| véniţi | словенська |
| оувѧдати | старослов’янська |
| вя́на | українська |
| оувѧѫдати | українська |
| vadnouti | чеська |
| *(s)uendh- | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України