ВУРКІТ — ЕТИМОЛОГІЯ
вуркоті́ти
бр. вурката́ць;
звуконаслідувальне утворення, можливо, результат видозміни форм воркоті́ти і под;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ву́ркало
вуркатьо́ло
ву́ркіт
ву́ркот
вуркота́
вуркота́ти
вуркотли́вий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| воркоті́ти | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України