ВУЛІЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
ву́лик
псл. *ulьjь;
споріднене з лит. aulỹs «вулик», aũlas «халява», лтс. aũlis «вулик з кори ялини або з трухлявої колоди для ловіння бджіл», aule «халява», прус. aulis «велика гомілкова кістка», гр. αὐλός «дудка», лат. alvus «живіт; вулик»;
іє. *aul-;
р. болг. у́лей, бр. ву́лей, др. улии, п. ul, ч. úl, слц. úl’, вл. wul, нл. hul, полаб. vaul, м. улиште, схв. ỳлиūште, слн. úlj;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ву́глик
ву́лень
ву́лий
ву́лій
ву́лік
ву́ллє
«тс.»
вуль
у́лей
у́лень
у́ли
«пасіка»
у́лий
у́лик
у́лік
уль
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ву́лей | білоруська |
| у́лей | болгарська |
| wul | верхньолужицька |
| αὐλός «дудка» | грецька |
| улии | давньоруська |
| *aul- | індоєвропейська |
| alvus «живіт; вулик» | латинська |
| aũlis «вулик з кори ялини або з трухлявої колоди для ловіння бджіл» | латиська |
| aulỹs «вулик» | литовська |
| улиште | македонська |
| hul | нижньолужицька |
| vaul | полабська |
| ul | польська |
| *ulьjь | праслов’янська |
| aulis «велика гомілкова кістка» | прусська |
| у́лей | російська |
| ỳлиūште | сербохорватська |
| úl' | словацька |
| úlj | словенська |
| úl | чеська |
| aũlas «халява» | ? |
| aule «халява» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України