ВУЛІЙ — ЕТИМОЛОГІЯ

ву́лик

псл. *ulьjь;
споріднене з лит. aulỹs «вулик», aũlas «халява», лтс. aũlis «вулик з кори ялини або з трухлявої колоди для ловіння бджіл», aule «халява», прус. aulis «велика гомілкова кістка», гр. αὐλός «дудка», лат. alvus «живіт; вулик»;
іє. *aul-;
р. болг. у́лей, бр. ву́лей, др. улии, п. ul, ч. úl, слц. úl’, вл. wul, нл. hul, полаб. vaul, м. улиште, схв. ỳлиūште, слн. úlj;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ву́глик
ву́лень
ву́лий
ву́лій
ву́лік
ву́ллє «тс.»
вуль
у́лей
у́лень
у́ли «пасіка»
у́лий
у́лик
у́лік
уль
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ву́лей білоруська
у́лей болгарська
wul верхньолужицька
αὐλός «дудка» грецька
улии давньоруська
*aul- індоєвропейська
alvus «живіт; вулик» латинська
aũlis «вулик з кори ялини або з трухлявої колоди для ловіння бджіл» латиська
aulỹs «вулик» литовська
улиште македонська
hul нижньолужицька
vaul полабська
ul польська
*ulьjь праслов’янська
aulis «велика гомілкова кістка» прусська
у́лей російська
ỳлиūште сербохорватська
úl' словацька
úlj словенська
úl чеська
aũlas «халява» ?
aule «халява» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України