ВУЛКАНОМ — ЕТИМОЛОГІЯ

вулка́н

вихідна форма запозичена з латинської мови, похідні – здебільшого з західноєвропейських мов, у яких були створені від тієї ж форми латинського походження;
лат. Vulcānus «бог вогню і ковальської справи», Volcānus «тс.» запозичене з етруської мови;
р. бр. болг. м. вулка́н, n. wulkan, ч. слц. слн. vulkán, схв. вỳлкāн;
Фонетичні та словотвірні варіанти

вулканіза́тор
вулканіза́ція
вулкані́зм
вулканізо́ваний
вулканізува́ти
вулкані́т
вулкані́чний
вулка́новий
вулька́ни (XVII ст.)
вульканува́тий
Етимологічні відповідники

Слово Мова
вулка́н білоруська
вулка́н болгарська
Vulcānus «бог вогню і ковальської справи» латинська
вулка́н македонська
вỳлкāн сербохорватська
vulkán словацька
vulkán словенська
vulkán чеська
Volcānus «тс.» ?
вулка́н ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України