ВУЛИЦІ — ЕТИМОЛОГІЯ

ву́лиця

р. болг. м. у́лица, бр. ву́ліца, др. улица «площа, вулиця, прохід», улъка «провулок», п. слц. ulica, ч. ulice, вл. wulica, схв. улица, слн. úlica, цсл. ѹЛИЦА;
псл. ulica, демінутивне утворення від *ula (первісно «порожнина»), можливо, спорідненого з гр. αὐλών «яр, міжгір’я», вірм. ułi «шлях, подорож», далі з ву́лик, гр. αὐλός «трубка, дудка», норв. [aul] «трубка, стебло»;
малоймовірним є припущення (Брандт РФВ 25, 34; Wiedemann BB 27, 255; Schrader Reallexikon 2, 494; Горяев 387; Machek ESJČ 668–669) про зв’язок з гр. αὐλή «двір»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

вулича́ «той, хто бере участь у розвагах на вулиці»
ву́личний
ву́личник «[тс. Я]; безпритульник»
ву́личниця «повія»
вулия́нний «такий, що багато бігає по вулиці»
заву́лок
переву́лок
прову́лок
у́
ули́чник «вуличний хлопчисько»
ю́лиця
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ułi «шлях, подорож» вірменська
αὐλών «яр, міжгір’я» грецька
αὐλός «трубка, дудка» грецька
αὐλή «двір» грецька
aul «трубка, стебло» норвезька
ulica праслов’янська
*ula (первісно «порожнина») ?
ву́лик ?

альбі́я «корито для свиней»

запозичено в гуцульський діалект з румунської мови;
рум. álbie «корито, русло», очевидно, засвоєне з італійських діалектів, у яких albi «корито» походить від лат. alveus «корито, кадка, ванна; русло ріки», спорідненого з лит. aulỹs «вулик», псл. ulica, укр. ву́лик, ву́лиця;
n. [halbia] «коритце для собак», ч. [hal’bija] «коритце для свиней»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

альбі́йка
вальбі́йка «собача миска»
вальбі́я «тс.»
лайбі́я «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
alveus «корито, кадка, ванна; русло ріки» латинська
aulỹs «вулик» литовська
ulica праслов’янська
álbie «корито, русло» румунська
ву́лик українська
hal'bija «коритце для свиней» чеська
albi «корито» ?
ву́лиця ?
halbia «коритце для собак» ?

голосни́ці «скроні»

очевидно, результат видозміни первісного *волосни́ці «тс.» (первісно «бокова частина обличчя, на якій росте волосся»; пор. укр. виски́, етимологічно повʼязуване з волоссям, навислим над скронями);
заміна початкового в- початковим г зумовлена їх паралелізмом в діалектах як протетичних звуків (пор. ворі́хгорі́х (орі́х), ву́лицягу́лиця тощо) або уявленням про скроню як повʼязану з вухом частину тіла, крізь яку сприймається голос (звук);
Етимологічні відповідники

Слово Мова
волосни́ці «тс.» (первісно «бокова частина обличчя, на якій росте волосся»; пор. укр. виски́, етимологічно повʼязуване з волоссям, навислим над скронями) ?
в- (пор. ворі́х -- горі́х (орі́х) ?
ву́лиця ?
гу́лиця ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України