ВУЗЬКОЮ — ЕТИМОЛОГІЯ

вузьки́й

псл. ǫzъkъ‹*onzŭ-kŭ «вузький»;
споріднене з лит. añkštas, гот. aggwus, двн. ęngi, angi, ΗΒΗ. eng, лат. angustus, дінд. aṁhúḥ, вірм. anžuk «тс.»;
іє. *angh-;
р. у́зкий, бр. ву́зкі, др. узъкъ, п. wąski, ч. úzký, слц. úzky, вл. wuzki, нл. huzki, схв. узак, слн. ozek, стсл. ѫзъкъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ву́жчати
ву́жчий
вузина́
вузи́ти
вузькува́тий
узьки́й
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ву́зкі білоруська
wuzki верхньолужицька
anžuk «тс.» вірменська
aggwus готська
ęngi давньоверхньонімецька
aṁhúḥ давньоіндійська
узъкъ давньоруська
*angh- індоєвропейська
angustus латинська
añkštas литовська
huzki нижньолужицька
wąski польська
ǫzъkъ‹*onzŭ-kŭ «вузький» праслов’янська
у́зкий російська
узак сербохорватська
úzky словацька
ozek словенська
ѫзъкъ старослов’янська
úzký чеська
angi ?
eng ?

ангі́на

запозичення з латинської мови;
лат. angina «горлова жаба, запалення горла, ангіна» походить від гр. ἀγκόνη «задушення, повішення», утвореного від ἅγκω «удушую, стискаю, здавлюю», спорідненого з лат. ango «тс.», псл. ǫzъkъ «вузький», укр. вузьки́й;
р. болг. м. схв. анги́на, бр. ангі́на, п. вл. angina, ч. слц. слн. angina;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ангі́на білоруська
анги́на болгарська
angina верхньолужицька
ἀγκόνη «задушення, повішення» грецька
angina «горлова жаба, запалення горла, ангіна» латинська
ango «тс.» латинська
анги́на македонська
angina польська
ǫzъkъ «вузький» праслов’янська
анги́на російська
анги́на сербохорватська
angina словацька
angina словенська
вузьки́й українська
angina чеська
ἅγκω «удушую, стискаю, здавлюю» ?

сузик «пижмо звичайне, Tanacetum vulgare L.; рутвиця мала, Thalictrum minus L.; смовдь гірська, Peucedanum oreoselinum (L.) Moench.» (бот.)

можливо, пов’язане з вузьки́й ([узьки́й]) і первісно стосувалося рутвиці вузьколистої;
неясне;
р. [су́зик] «пижмо; рутвиця, Thalictrum L.; рутвиця мала», бр. [сузік] «рутвиця вузьколиста, Thalictrum angustifolium Jacq.», [сузіц] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

узик «смовдь гірська»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
сузік «рутвиця вузьколиста, Thalictrum angustifolium Jacq.» білоруська
су́зик «пижмо; рутвиця, Thalictrum L.; рутвиця мала» російська
сузіц «тс.» українська
вузьки́й ([узьки́й]) ?

язи́к «рухомий орган у ротовій порожнині; мова; полонений, від якого здобувають потрібні відомості; (геогр.) [коса, перешийок Нед]» (мн. язики́)(анат.)

псл. (j)ęzykъ;
утворене за допомогою суфікса -k(ъ) від псл. *ęzy «язик; мова» (‹ *en-ĝhū-), що, як і прус. insuwis «язик» (‹*en-ĝhū-), вважається префіксальним похідним (прийменник – префікс *en «в») від кореня *ĝhū-/ĝheu̯- «звати, закликати»;
зіставляється з дінд. jihvā́, juhū́- «язик», ав. hizvā-, лат. lingua, ст. dingua, гот. tungō, двн. zunga, лит. liežùvis, дірл. tenge, вірм. lezu, тох. A käntu- (‹ *tänku-);
cумнівним є пов’язання слова з гр. γλω̃σσα «язик» (Pisani IF 61, 141–146) або з псл. ǫzъkъ, укр. вузьки́й (Machek ESJČ 218–219);
р. язы́к «язик (анат.); мова; полонений», бр. язы́к «язик (анат.); полонений», др. языкъ «язик; мова; перекладач, провідник; язик (полонений); свідчення; заповіт», п. język «язик; мова; (ст.) полонений», ч. слц. jazyk «язик; мова», вл. jazyk «язик», нл. jĕzyk, полаб. jǫzĕk (‹ językъ) «тс.», болг. ези́к, [язи́к] «язик; мова», м. jазик, схв. jѐзик, слн. jêzik, стсл. ѩзыкъ «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

під'язи́чниця «дитяча хвороба»
праязи́к «прамова» (заст.)
праязи́чити «розголосити, проговоритися»
проязи́читися «проговоритися»
язе́ «язик»
язика́тий
язика́ч «хвалько, фразер»
язикова́ти «перекладати, шпигувати, пліткувати; базікати нісенітниці Пі; мати нариви на язиці (про корову) ЛексПол»
язикова́тий «язикоподібний»
язи́чити «пліткувати»
язи́чище
язи́чник «пліткар»
язичо́к
я́зя «язик» (дит.)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
hizvā- авестійська
язы́к «язик (анат.); полонений» білоруська
ези́к болгарська
язи́к «язик; мова» болгарська
jazyk «язик» верхньолужицька
lezu вірменська
tungō готська
γλω̃σσα «язик» грецька
zunga давньоверхньонімецька
jihvā́ давньоіндійська
juhū́- «язик» давньоіндійська
tenge давньоірландська
языкъ «язик; мова; перекладач, провідник; язик (полонений); свідчення; заповіт» давньоруська
lingua латинська
dingua (ст.) латинська
liežùvis литовська
jазик македонська
jĕzyk нижньолужицька
jǫzĕk «тс.» (‹ językъ) полабська
językъ полабська
język «язик; мова; (ст.) полонений» польська
-k(ъ) (суф.) праслов’янська
*ęzy «язик; мова» (‹ *en-ĝhū-) праслов’янська
*ĝhū-/ĝheu̯- «звати, закликати» праслов’янська
*en-ĝhū- праслов’янська
ǫzъkъ праслов’янська
insuwis «язик» (‹‹*en-ĝhū-) прусська
язы́к «язик (анат.); мова; полонений» російська
jѐзик сербохорватська
jazyk «язик; мова» словацька
jêzik словенська
ѩзыкъ «тс.» старослов’янська
käntu- (‹ *tänku-) тохарська А
*tänku- тохарська А
вузьки́й українська
jazyk «язик; мова» чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України