ВУЗЬКЕ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
вузьки́й
псл. ǫzъkъ‹*onzŭ-kŭ «вузький»;
споріднене з лит. añkštas, гот. aggwus, двн. ęngi, angi, ΗΒΗ. eng, лат. angustus, дінд. aṁhúḥ, вірм. anžuk «тс.»;
іє. *angh-;
р. у́зкий, бр. ву́зкі, др. узъкъ, п. wąski, ч. úzký, слц. úzky, вл. wuzki, нл. huzki, схв. узак, слн. ozek, стсл. ѫзъкъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ву́жчати
ву́жчий
вузина́
вузи́ти
вузькува́тий
узьки́й
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ву́зкі | білоруська |
| wuzki | верхньолужицька |
| anžuk «тс.» | вірменська |
| aggwus | готська |
| ęngi | давньоверхньонімецька |
| aṁhúḥ | давньоіндійська |
| узъкъ | давньоруська |
| *angh- | індоєвропейська |
| angustus | латинська |
| añkštas | литовська |
| huzki | нижньолужицька |
| wąski | польська |
| ǫzъkъ‹*onzŭ-kŭ «вузький» | праслов’янська |
| у́зкий | російська |
| узак | сербохорватська |
| úzky | словацька |
| ozek | словенська |
| ѫзъкъ | старослов’янська |
| úzký | чеська |
| angi | ? |
| eng | ? |
ангі́на
запозичення з латинської мови;
лат. angina «горлова жаба, запалення горла, ангіна» походить від гр. ἀγκόνη «задушення, повішення», утвореного від ἅγκω «удушую, стискаю, здавлюю», спорідненого з лат. ango «тс.», псл. ǫzъkъ «вузький», укр. вузьки́й;
р. болг. м. схв. анги́на, бр. ангі́на, п. вл. angina, ч. слц. слн. angina;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ангі́на | білоруська |
| анги́на | болгарська |
| angina | верхньолужицька |
| ἀγκόνη «задушення, повішення» | грецька |
| angina «горлова жаба, запалення горла, ангіна» | латинська |
| ango «тс.» | латинська |
| анги́на | македонська |
| angina | польська |
| ǫzъkъ «вузький» | праслов’янська |
| анги́на | російська |
| анги́на | сербохорватська |
| angina | словацька |
| angina | словенська |
| вузьки́й | українська |
| angina | чеська |
| ἅγκω «удушую, стискаю, здавлюю» | ? |
сузик «пижмо звичайне, Tanacetum vulgare L.; рутвиця мала, Thalictrum minus L.; смовдь гірська, Peucedanum oreoselinum (L.) Moench.» (бот.)
можливо, пов’язане з вузьки́й ([узьки́й]) і первісно стосувалося рутвиці вузьколистої;
неясне;
р. [су́зик] «пижмо; рутвиця, Thalictrum L.; рутвиця мала», бр. [сузік] «рутвиця вузьколиста, Thalictrum angustifolium Jacq.», [сузіц] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
узик
«смовдь гірська»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| сузік «рутвиця вузьколиста, Thalictrum angustifolium Jacq.» | білоруська |
| су́зик «пижмо; рутвиця, Thalictrum L.; рутвиця мала» | російська |
| сузіц «тс.» | українська |
| вузьки́й ([узьки́й]) | ? |
язи́к «рухомий орган у ротовій порожнині; мова; полонений, від якого здобувають потрібні відомості; (геогр.) [коса, перешийок Нед]» (мн. язики́)(анат.)
псл. (j)ęzykъ;
утворене за допомогою суфікса -k(ъ) від псл. *ęzy «язик; мова» (‹ *en-ĝhū-), що, як і прус. insuwis «язик» (‹*en-ĝhū-), вважається префіксальним похідним (прийменник – префікс *en «в») від кореня *ĝhū-/ĝheu̯- «звати, закликати»;
зіставляється з дінд. jihvā́, juhū́- «язик», ав. hizvā-, лат. lingua, ст. dingua, гот. tungō, двн. zunga, лит. liežùvis, дірл. tenge, вірм. lezu, тох. A käntu- (‹ *tänku-);
cумнівним є пов’язання слова з гр. γλω̃σσα «язик» (Pisani IF 61, 141–146) або з псл. ǫzъkъ, укр. вузьки́й (Machek ESJČ 218–219);
р. язы́к «язик (анат.); мова; полонений», бр. язы́к «язик (анат.); полонений», др. языкъ «язик; мова; перекладач, провідник; язик (полонений); свідчення; заповіт», п. język «язик; мова; (ст.) полонений», ч. слц. jazyk «язик; мова», вл. jazyk «язик», нл. jĕzyk, полаб. jǫzĕk (‹ językъ) «тс.», болг. ези́к, [язи́к] «язик; мова», м. jазик, схв. jѐзик, слн. jêzik, стсл. ѩзыкъ «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
під'язи́чниця
«дитяча хвороба»
праязи́к
«прамова»
(заст.)
праязи́чити
«розголосити, проговоритися»
проязи́читися
«проговоритися»
язе́
«язик»
язика́тий
язика́ч
«хвалько, фразер»
язикова́ти
«перекладати, шпигувати, пліткувати; базікати нісенітниці Пі; мати нариви на язиці (про корову) ЛексПол»
язикова́тий
«язикоподібний»
язи́чити
«пліткувати»
язи́чище
язи́чник
«пліткар»
язичо́к
я́зя
«язик»
(дит.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| hizvā- | авестійська |
| язы́к «язик (анат.); полонений» | білоруська |
| ези́к | болгарська |
| язи́к «язик; мова» | болгарська |
| jazyk «язик» | верхньолужицька |
| lezu | вірменська |
| tungō | готська |
| γλω̃σσα «язик» | грецька |
| zunga | давньоверхньонімецька |
| jihvā́ | давньоіндійська |
| juhū́- «язик» | давньоіндійська |
| tenge | давньоірландська |
| языкъ «язик; мова; перекладач, провідник; язик (полонений); свідчення; заповіт» | давньоруська |
| lingua | латинська |
| dingua (ст.) | латинська |
| liežùvis | литовська |
| jазик | македонська |
| jĕzyk | нижньолужицька |
| jǫzĕk «тс.» (‹ językъ) | полабська |
| językъ | полабська |
| język «язик; мова; (ст.) полонений» | польська |
| -k(ъ) (суф.) | праслов’янська |
| *ęzy «язик; мова» (‹ *en-ĝhū-) | праслов’янська |
| *ĝhū-/ĝheu̯- «звати, закликати» | праслов’янська |
| *en-ĝhū- | праслов’янська |
| ǫzъkъ | праслов’янська |
| insuwis «язик» (‹‹*en-ĝhū-) | прусська |
| язы́к «язик (анат.); мова; полонений» | російська |
| jѐзик | сербохорватська |
| jazyk «язик; мова» | словацька |
| jêzik | словенська |
| ѩзыкъ «тс.» | старослов’янська |
| käntu- (‹ *tänku-) | тохарська А |
| *tänku- | тохарська А |
| вузьки́й | українська |
| jazyk «язик; мова» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України