ВУЗЛОВІ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ву́зол
псл. *(v)ǫzьlъ, споріднене з vęzati «в’язати», з іншим вокалізмом кореня;
р. у́зел, [у́зол], бр. ву́зел, др. узълъ, узолъ, п. węzeł, ч. uzel, слц. uzol, полаб. vǫzål, вл. wuzoł, болг. въ́зел, [въ́нзел], м. возел, схв. узао, слн. vôzel;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вузла́стий
вузла́тий
ву́злик
вузликува́тий
вузли́стий
вузлови́й
вузлува́тий
заву́злити
«зав’язати вузлом»
у́зол
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ву́зел | білоруська |
въ́зел | болгарська |
wuzoł | верхньолужицька |
узълъ | давньоруська |
возел | македонська |
vǫzål | полабська |
węzeł | польська |
*(v)ǫzьlъ | праслов’янська |
у́зел | російська |
узао | сербохорватська |
uzol | словацька |
vôzel | словенська |
у́зол | українська |
узолъ | українська |
въ́нзел | українська |
uzel | чеська |
vęzati «в’язати» | ? |
ве́нзель
запозичення з польської мови;
n. węzeł «вузол» є прямим відповідником до укр. ву́зол;
р. бр. ве́нзель, болг. ве́нзел;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вензель
(XVIII ст.)
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ве́нзель | білоруська |
ве́нзел | болгарська |
ву́зол | українська |
węzeł «вузол» | ? |
ве́нзель | ? |
ву́го́л «ріг, кут»
інший варіант основи – іє. *onk- «гнути, зігнутий», від якого походить дінд. ánčati «згинає», aṅkáḥ «вигин, закрут», ав. axnah «повід, уздечка», гр. ἀγκών «згин, суглоб, лікоть», ἀγκύλος «кривий», дангл. anga «гак для риби, колючка», двн. ango-, angul- «гачок», лат. ancus, uncus «викривлений», с. -цел. ѫкотъ «гак»;
іє. *ang- «гнути»;
псл. *ǫgъlъ, – споріднене з лат. angulus «кут», вірм. angiun «тс.», ав. angušta- «палець», дінд. áṅgam «кінцівка, частина тіла», aṅgúliḥ «палець», aṅgúriḥ «тс.»;
р. у́гол, бр. ву́гал, др. угълъ, уголъ, п. węgieł, ч. úhel, слц. uhol, вл. nuhel, нл. [wugel], hugel, болг. ъ́гъл, схв. угао, слн. vógel, стсл. ѫгъль;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вугла́стий
вугли́
«вид візерунка на великодніх крашанках»
вугло́
«кутовий зв’язок дерева в будівлі»
вуго́лля
«роги (вулиць)»
вузлови́й
приу́гловатий
угла́стий
угли́на
«кут»
у́гло
«тс.»
углове́ць
(тех.)
уго́л
(заст.)
уго́льний
уго́льник
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
axnah «повід, уздечка» | авестійська |
angušta- «палець» | авестійська |
ву́гал | білоруська |
ъ́гъл | болгарська |
nuhel | верхньолужицька |
angiun «тс.» | вірменська |
ἀγκών «згин, суглоб, лікоть» | грецька |
anga «гак для риби, колючка» | давньоанглійська |
ango- | давньоверхньонімецька |
ánčati «згинає» | давньоіндійська |
áṅgam «кінцівка, частина тіла» | давньоіндійська |
угълъ | давньоруська |
*onk- «гнути, зігнутий» | індоєвропейська |
ancus | латинська |
angulus «кут» | латинська |
wugel | нижньолужицька |
hugel | нижньолужицька |
węgieł | польська |
*ǫgъlъ | праслов’янська |
у́гол | російська |
угао | сербохорватська |
uhol | словацька |
vógel | словенська |
ѫгъль | старослов’янська |
уголъ | українська |
úhel | чеська |
aṅkáḥ «вигин, закрут» | ? |
ἀγκύλος «кривий» | ? |
angul- «гачок» | ? |
uncus «викривлений» | ? |
ѫкотъ «гак» | ? |
ѫкотъ «гак» | ? |
*ang- «гнути» | ? |
aṅgúliḥ «палець» | ? |
aṅgúriḥ «тс.» | ? |
у́жавий «в’язкий (про деревину)» (усно)
можливо, пов’язане з у́жва́, вужва́, ву́зол, в’яза́ти (див.);
не зовсім ясне;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
у́жва | українська |
вужва | українська |
ву́зол | українська |
в'яза́ти | українська |
у́за́ «жирний наліт на воді Г; вощина Нед»
псл. vǫza, пов’язане з ву́зол, в’яза́ти й означає «те, що зв’язує, скріплює»;
р. уза́ «бджолина смола, якою бджоли захищають внутрішню частину вулика від світла й повітря; фарба; восковий клей з бруньок дерев», [ву́за] «чарупка у стільниках», бр. [ву́за] «вощина, стільники», [вуза́] «тс.; бджолиний клей, прополіс», п. [węza] «основа з воску, на якій бджоли роблять стільники», [węźnia] «тс.», ч. [uzda, huzda] «сухі стільники»;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ву́за «вощина, стільники» | білоруська |
вуза́ «тс.; бджолиний клей, прополіс» | білоруська |
węza «основа з воску, на якій бджоли роблять стільники» | польська |
węźnia «тс.» | польська |
vǫza | праслов’янська |
уза́ «бджолина смола, якою бджоли захищають внутрішню частину вулика від світла й повітря; фарба; восковий клей з бруньок дерев» | російська |
ву́за «чарупка у стільниках» | російська |
ву́зол | українська |
в'яза́ти «те, що зв’язує, скріплює» | українська |
uzda «сухі стільники» | чеська |
huzda «сухі стільники» | чеська |
у́зи «(заст.) окови; (кн.) зв’язки, відносини, єдність»
псл. *ǫza, мн. *ǫzy;
споріднене з укр. ву́зол, в’яза́ти;
зіставляється з лит. vyžà «лапоть», výžti «плести лапті» (Petersson AfSlPh 36, 150, проти Фасмер IV 152), з лат. angō «стискаю, душу», гр. ἄγχω «здавлюю» (Брандт РФВ 22, 116–117, проти Фасмер там само), з лит. аñkštas «тісний, вузький», гот. aggwus, двн. еngi [‹*angi], нвн. eng, дісл. øngr «тс.», дінд. aṁhúḥ «вузький»;
іє. *ang̑h-;
р. у́за, у́зы, бр. ву́зы «тісні зв’язки; те, що зв’язує, об’єднує» (з рос.), др. оуза «окови», п. więzy, схв. везе, у̏зе «в’язниця; кайдани», слн. vézi, стсл. ѫза, вѫза, вѫзъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
заужа́ти
«зв’язати»
паужіня
«те, що висипається з-під пауза»
пауз
«рубель»
паузник
«вірьовка для прив’язування пауза»
паузняк
па́узок
«вид річкового судна»
розпаузити
у́зник
«в’язень»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ву́зы «тісні зв’язки; те, що зв’язує, об’єднує» (з рос.) | білоруська |
aggwus | готська |
ἄγχω «здавлюю» | грецька |
еngi | давньоверхньонімецька |
aṁhúḥ «вузький» | давньоіндійська |
øngr «тс.» | давньоісландська |
оуза «окови» | давньоруська |
*ang̑h- | індоєвропейська |
angō «стискаю, душу» | латинська |
vyžà «лапоть» | литовська |
výžti «плести лапті» | литовська |
аñkštas «тісний, вузький» | литовська |
eng | нововерхньонімецька |
więzy | польська |
*ǫza | праслов’янська |
у́за | російська |
у́зы | російська |
везе | сербохорватська |
у̏зе «в’язниця; кайдани» | сербохорватська |
vézi | словенська |
ѫза | старослов’янська |
вѫза | старослов’янська |
вѫзъ | старослов’янська |
ву́зол | українська |
в'яза́ти | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України