ВУЗЛАХ — ЕТИМОЛОГІЯ

ву́зол

псл. *(v)ǫzьlъ, споріднене з vęzati «в’язати», з іншим вокалізмом кореня;
р. у́зел, [у́зол], бр. ву́зел, др. узълъ, узолъ, п. węzeł, ч. uzel, слц. uzol, полаб. vǫzål, вл. wuzoł, болг. въ́зел, [въ́нзел], м. возел, схв. узао, слн. vôzel;
Фонетичні та словотвірні варіанти

вузла́стий
вузла́тий
ву́злик
вузликува́тий
вузли́стий
вузлови́й
вузлува́тий
заву́злити «зав’язати вузлом»
у́зол
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ву́зел білоруська
въ́зел болгарська
wuzoł верхньолужицька
узълъ давньоруська
возел македонська
vǫzål полабська
węzeł польська
*(v)ǫzьlъ праслов’янська
у́зел російська
узао сербохорватська
uzol словацька
vôzel словенська
у́зол українська
узолъ українська
въ́нзел українська
uzel чеська
vęzati «в’язати» ?

ве́нзель

запозичення з польської мови;
n. węzeł «вузол» є прямим відповідником до укр. ву́зол;
р. бр. ве́нзель, болг. ве́нзел;
Фонетичні та словотвірні варіанти

вензель (XVIII ст.)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ве́нзель білоруська
ве́нзел болгарська
ву́зол українська
węzeł «вузол» ?
ве́нзель ?

у́жавий «в’язкий (про деревину)» (усно)

можливо, пов’язане з у́жва́, вужва́, ву́зол, в’яза́ти (див.);
не зовсім ясне;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
у́жва українська
вужва українська
ву́зол українська
в'яза́ти українська

у́за́ «жирний наліт на воді Г; вощина Нед»

псл. vǫza, пов’язане з ву́зол, в’яза́ти й означає «те, що зв’язує, скріплює»;
р. уза́ «бджолина смола, якою бджоли захищають внутрішню частину вулика від світла й повітря; фарба; восковий клей з бруньок дерев», [ву́за] «чарупка у стільниках», бр. [ву́за] «вощина, стільники», [вуза́] «тс.; бджолиний клей, прополіс», п. [węza] «основа з воску, на якій бджоли роблять стільники», [węźnia] «тс.», ч. [uzda, huzda] «сухі стільники»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ву́за «вощина, стільники» білоруська
вуза́ «тс.; бджолиний клей, прополіс» білоруська
węza «основа з воску, на якій бджоли роблять стільники» польська
węźnia «тс.» польська
vǫza праслов’янська
уза́ «бджолина смола, якою бджоли захищають внутрішню частину вулика від світла й повітря; фарба; восковий клей з бруньок дерев» російська
ву́за «чарупка у стільниках» російська
ву́зол українська
в'яза́ти «те, що зв’язує, скріплює» українська
uzda «сухі стільники» чеська
huzda «сухі стільники» чеська

у́зи «(заст.) окови; (кн.) зв’язки, відносини, єдність»

псл. *ǫza, мн. *ǫzy;
споріднене з укр. ву́зол, в’яза́ти;
зіставляється з лит. vyžà «лапоть», výžti «плести лапті» (Petersson AfSlPh 36, 150, проти Фасмер IV 152), з лат. angō «стискаю, душу», гр. ἄγχω «здавлюю» (Брандт РФВ 22, 116–117, проти Фасмер там само), з лит. аñkštas «тісний, вузький», гот. aggwus, двн. еngi [‹*angi], нвн. eng, дісл. øngr «тс.», дінд. aṁhúḥ «вузький»;
іє. *ang̑h-;
р. у́за, у́зы, бр. ву́зы «тісні зв’язки; те, що зв’язує, об’єднує» (з рос.), др. оуза «окови», п. więzy, схв. везе, у̏зе «в’язниця; кайдани», слн. vézi, стсл. ѫза, вѫза, вѫзъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

заужа́ти «зв’язати»
паужіня «те, що висипається з-під пауза»
пауз «рубель»
паузник «вірьовка для прив’язування пауза»
паузняк
па́узок «вид річкового судна»
розпаузити
у́зник «в’язень»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ву́зы «тісні зв’язки; те, що зв’язує, об’єднує»рос.) білоруська
aggwus готська
ἄγχω «здавлюю» грецька
еngi давньоверхньонімецька
aṁhúḥ «вузький» давньоіндійська
øngr «тс.» давньоісландська
оуза «окови» давньоруська
*ang̑h- індоєвропейська
angō «стискаю, душу» латинська
vyžà «лапоть» литовська
výžti «плести лапті» литовська
аñkštas «тісний, вузький» литовська
eng нововерхньонімецька
więzy польська
*ǫza праслов’янська
у́за російська
у́зы російська
везе сербохорватська
у̏зе «в’язниця; кайдани» сербохорватська
vézi словенська
ѫза старослов’янська
вѫза старослов’янська
вѫзъ старослов’янська
ву́зол українська
в'яза́ти українська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України