ВУГОЛ — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. *ǫgъlъ, – споріднене з лат. angulus «кут», вірм. angiun «тс.», ав. angušta- «палець», дінд. áṅgam «кінцівка, частина тіла», aṅgúliḥ «палець», aṅgúriḥ «тс.»;

іє. *ang- «гнути»;

інший варіант основи – іє. *onk- «гнути, зігнутий», від якого походить дінд. ánčati «згинає», aṅkáḥ «вигин, закрут», ав. axnah «повід, уздечка», гр. ἀγκών «згин, суглоб, лікоть», ἀγκύλος «кривий», дангл. anga «гак для риби, колючка», двн. ango-, angul- «гачок», лат. ancus, uncus «викривлений», с. -цел. ѫкотъ «гак»;

р. у́гол, бр. ву́гал, др. угълъ, уголъ, п. węgieł, ч. úhel, слц. uhol, вл. nuhel, нл. [wugel], hugel, болг. ъ́гъл, схв. угао, слн. vógel, стсл. ѫгъль;

фонетична тотожність форми ву́голов з назвою «частина вуздечки, що знаходиться на голові» робить можливим припущення про зв’язок з голова́, п. głowa;

можливо, пов’язане з ву́го́л, оскільки капиця утворює кут між билом і ціпилном;

неясне;

через західноєвропейські мови (н. Palankín, фр. англ. palanquin) запозичено з португальської;

порт. palanquim походить від яванськ. pёlaṅki, яке через інд. pālakī зводиться до дінд. palyankaḥ, paryankaḥ «тс.», букв. «те, що обгинається навколо тіла», утвореного з компонентів pári «навколо», спорідненого з гр. περι- «навколо», лат. per- «через», псл. per- «тс.», укр. пере-, і añcati «гнеться, вигинається», спорідненого з лат. angulus «кут», псл. *ǫgъlъ «тс.», укр. ву́гол;

р. паланки́н, бр. паланкі́н, п. слц. palankin, ч. palankin, palankýn, слн. palankín;

очевидно, пов’язане з [у́гол] «ріг, кут», [ву́го́л] «тс.» (див.);

результат фонетичної видозміни слів уло́го́вина «западина з пологими схилами», [уло́гвина] «долина між двома горами; мокра, заболочена низина; низина, поросла лісом» Ч, [уло́говище] «долина з потоком» Ч, можливо, під впливом ву́го́л «кут»;