ВТОРА — ЕТИМОЛОГІЯ

вто́ра

псл. vъtorъ‹*ṇtorъ, *ṇterъ;
споріднене з лит. añtras «другий, інший», лтс. ùotrs, прус. атtars, двн. andar, гот. anþar, ос. œндœр, дінд. antarah «тс.», іє. *ontor-/ *ṇtor-;
з другого боку, припускається зв’язок з ав. vitara- «далі», дінд. vitarám «тс.», vítaraḥ «той, що веде далі» (Фасмер І 364–365);
р. вто́ра, второ́й «другий», бр. уто́ра, др. въторъ, п. wtór, болг. вто́ри «другий», м. втор(u), стсл. въторъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

втора́к «другий рій»
вто́рий
втори́нний
втори́ти
второвки́ «другі струни на кобзі або бандурі»
вторува́ти
повто́р
повтори́ти
повто́рний
Етимологічні відповідники

Слово Мова
vitara- «далі» авестійська
уто́ра білоруська
вто́ри «другий» болгарська
anþar готська
andar давньоверхньонімецька
antarah «тс.» давньоіндійська
vitarám «тс.» давньоіндійська
въторъ давньоруська
*ontor-/ індоєвропейська
ùotrs латиська
añtras «другий, інший» литовська
втор (u) македонська
wtór польська
vъtorъ‹*ṇtorъ праслов’янська
атtars прусська
вто́ра російська
въторъ старослов’янська
второ́й «другий» українська
*ṇterъ ?
œндœр ?
vítaraḥ «той, що веде далі» ?

тор «колія»

псл. torъ «тертя; [торований шлях]», пов’язане чергуванням голосних з *terti «терти»;
зіставляється з лтс. nuotars «лука, поросла кущами», гр. τορός «пронизливий, різкий; стрімкий», дінд. tāráḥ «пронизливий», tā́raḥ «тс.»;
р. [тор] «вторована дорога», бр. тор «колія», п. tor «тс.», ч. [tor] «вторована дорога», болг. тор «добриво, гній», схв. то̑р «загін для худоби», [то̏р] «слід; огорожа», слн. tòr «тертя»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

вто́ри «пази на краю бочки, в які вставляють дно»
зато́р
зато́рич «прилад для вирізування уторів»
тора́ «клепка»
тори́ти «прокладати (шлях)»
то́рник (бондарський інструмент)
торня́к «тс.»
торо́ваний
торува́ти «тс.»
уті́рник
уто́ри «тс.»
уто́рник «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
тор «колія» білоруська
тор «добриво, гній» болгарська
τορός «пронизливий, різкий; стрімкий» грецька
tāráḥ «пронизливий» давньоіндійська
tā́raḥ «тс.» давньоіндійська
nuotars «лука, поросла кущами» латиська
tor «тс.» польська
torъ «тертя; [торований шлях]» праслов’янська
*terti «терти» праслов’янська
тор «вторована дорога» російська
то̏р «слід; огорожа» сербо-церковнослов’янська
то̑р «загін для худоби» сербохорватська
tòr «тертя» словенська
tor «вторована дорога» чеська

уто́ри «пази на краю бочки, діжки, барила, в які вставляють дно» (мн.)

псл. ǫtorъ, утворене з префікса ǫ- та кореня -tor- від terti, з яким пов’язане укр. те́рти;
припускається первісне значення слова «нарізка»;
р. уто́р, бр. уто́ра, п. wątor, ч. слц. útor, вл. wutora, нл. hutora, болг. въ́тор, схв. у̏тор, слн. utòr;
Фонетичні та словотвірні варіанти

вті́рник «різець для вирубування уторів»
вто́ри «тс.»
уті́рник
у́то́р (одн.)
уто́рич «прилад для вирізування пазів (уторів) у діжці для вставляння дна»
уто́рник «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
уто́ра білоруська
въ́тор болгарська
wutora верхньолужицька
hutora нижньолужицька
wątor польська
ǫtorъ праслов’янська
terti праслов’янська
уто́р російська
у̏тор сербохорватська
útor словацька
utòr словенська
те́рти українська
útor чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України