ВСЕ — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. ѵьsь‹ *ѵьхъ;

споріднене з лит. vìsas «весь, цілий», лтс. viss, прус. wissa- «тс.», дінд. viṣu «в різні (в усі) боки», ví- «роз-, в усі боки» (при дієсловах, що означають випромінювання, поширення світла тощо), viśva «кожний, весь», ав. дперс. vīspa- «тс.»;

іє. *ui (*dui) «два»;

виводилось також (Mikkola Studi baltici І933 III 132) від основи із значенням «виводити» (пор. лит. veisti «виводити, розводити», veĩslė «порода, виводок», veislùs «плодотворний» тощо);

пов’язувалось (Machek ESJČ 685–686) із псл. vьsь «село»;

р. весь, бр. уве́сь, др. вьсь, весь, п. ст. wszy, ч. ves, вл. wšon, нл. wšón, болг. все, вcu, м. сиот, сите, схв. сȁв, заст. вȁс, слн. vès, стсл. вьсь;

складні слова, утворені з основ прислівника все «завжди» і прикметника зеле́ний;

назви зумовлені вічнозеленою природою цих рослин;

ч. zimozelen «зимолюбка»;

результат видозміни форми пси, зумовленої впливом західноукраїнської діалектної вимови наголошеного и як е і римуванням до все;

пор. зійти на пси «перевестися в ніщо»;

псл. vьsь;

споріднене з лит. viẽšpats «володар, пан», viškelis «степова дорога, шосе», váišinti «частувати, пригощати», лтс. vìesis «захожий, чужинець», прус. waispattin (зн. в.) «жінку, господарку», лат. vīcus «селище», гот. weihs «село», двн. wich «місце проживання», алб. vis «місце, місцевість», гр. Foĩκoς «будинок», дінд. veśa, víś«будинок, житло», viśpáti «домовладика, старшина», ав. vīs- «будинок», дперс. viϑ «тс.»;

іє. *uik-, *ueik-, *uоіkо;

р. весь, бр. вëска, др. вьсь, п. wieś, ч. слц. ves, вл. wjes, нл. wjas, полаб. vås, болг. вес, слн. vàs, стсл. вьсь;

очевидно, того ж походження, що й вех (пор. вех малий «тс.») або віха́ (бот.) «цикута» (див.);

іт. villa «сільський будинок, садиба» продовжує слат. villa «тс.», похідне від лат. vīcus «поселення, село, квартал міста», спорідненого з дінд. viś- «житло», псл. vьsь «село», укр. заст. весь «тс.»;

через посередництво німецької мови (н. Vílla) запозичене, очевидно, з італійської;

р. ви́лла, бр. ві́ла, п. willa, ч. слц. vila, вл. wila, болг. м. ви́ла, схв. вȕла, слн. víla;

очевидно, результат перенесення назви ві́ха́ «віхоть» за зовнішньою подібністю зонтика цикути до віхи;

форма з е, можливо, виникла під впливом вех «Sium latifolium, цикута»;

р. вех «цикута», бр. [вяха, віха] «тс.»;

форми [оконо́мія, око́но́м, око́ма́н, око́мо́н] постали внаслідок народної етимології – як переосмислення еко- в око- у зв’язку із значенням «нагляд, контроль»;

ст. икономі́а походить безпосередньо від гр. οἰκονομία, відбиваючи новогрецьку вимову слова;

лат. oeconomia «правильне господарство» походить від гр. οἰκονομία «керування домашнім господарством», утвореного з основи іменника οἰ κος «дім, житло, батьківщина», спорідненого з лат. vicus «житловий квартал, село», псл. vьsь «село», р. весь «тс.», і компонента -νομια, пов’язаного з νέμω «розподіляю, присуджую», спорідненим з гот. niman «брати», лтс. ņému, ņemt «тс.», ав. nəmah- «позика», лат. numerus «число»;

запозичення з латинської мови;

р. эконо́мия, бр. эано́мія, п. ekonomia, ч. ekonomie, слц. ekonómia, вл. ekonomija, болг. иконо́мия, м. економиja, схв. еконòмиja слн. ekonomíja;

запозичення з польської мови;

п. owszem «власне, очевидно, аякже; навпаки», ст. owszeją «тс.», як і ч. слц. ovšem «звичайно, безумовно, але», є результатом злиття прийменника о(b) «об» і форм місц. (орудн.) в. одн. займенника *wsze «все», *wsza «вся», спорідненого з укр. весь;

Паллас (1811) знає ці назви тільки з території України;

припускається давніша форма *вьсебѣль, утворена з основ весь (‹ vьsь) і білий (‹ bělъ), яка могла б мотивуватися сріблясто-білим кольором риби;

пор. також інші назви верховодки;

укр. [біли́ця, білю́га], р. [беловка], п. [biela], ч. [bělice], слц. belička, [belka, bielica, belica], болг. [бели́ца], схв. бèовица, бèлица, слн. [belíca], лат. Alburnus (похідне від albus «білий») і lūcidus (похідне від lūx «світло»), нвн. WeiWfisch (букв. «біла риба»), гр. ὁλόλευϰοςτάριχος (буквально «всебіла риба»);

р. [себе́ль, си́би́ль, сибелики];