ВРІЧЛИВА — ЕТИМОЛОГІЯ
уректи́ «зурочити Г; докоряти СУМ»
похідне утворення від ректи́;
в ньому відбилася давня віра в силу вимовленого слова;
р. урека́ть «зурочувати», п. urzekać, ч. uřknouti, слц. слн. urékati «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вректи́
«тс.»
вріка́ти
«тс.»
врічли́вий
«тс.»
уректи́ся
«почутися»
уріка́ти
«докоряти; зурочувати»
уріка́тися
«чутися»
урікну́ти
урі́чли́вий
«здатний зурочити; якого можна зурочити»
урі́чний
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| urzekać | польська |
| урека́ть «зурочувати» | російська |
| urékati «тс.» | словацька |
| urékati «тс.» | словенська |
| ректи́ | українська |
| uřknouti | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України