ВРЕДУ — ЕТИМОЛОГІЯ
вред «чиряк»
пор. р. [вред] «чиряк», др. врѣдъ «тс.», що походить від стсл. врѣдъ «тс.»;
ч. vřed «нарив, чиряк», слц. vred «тс.» походять від псл. *verdъ «тс.», звідки й укр. ве́ред «нарив», вередити, вередува́ти та ін;
запозичення з чеської або словацької мови;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вредъ
«веред, болячка»
(XVII--XVIII ст.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| врѣдъ «тс.» | давньоруська |
| *verdъ «тс.» | праслов’янська |
| вред «чиряк» | російська |
| vred «тс.» | словацька |
| врѣдъ «тс.» | старослов’янська |
| ве́ред «нарив» | українська |
| vřed «нарив, чиряк» | чеська |
| вред «чиряк» | ? |
| вередити | ? |
| вередува́ти | ? |
ве́ред «примхи; гнійний нарив, болячка»
псл. *verdъ «ґуля, нарив»;
споріднене з лтс. ap-viȓde «нарив», дінд. várdhati «росте», двн. warza «бородавка», дангл. wearte, дісл. warta, нвн. Warze «тс.»;
іє. *uerd- «підвищуватися, підноситися, виступати»;
зіставляється також (Петлева Этимология 1972, 93–99, слідом за Гріммом) з двн. wartjan «ранити, ушкоджувати, псувати», гот. -wardjan «псувати», дісл. awardjan «тс.», дінд. vardh«відрізувати»;
р. ве́ред «нарив», вред, бр. [ве́рад] «нарив», др. вередъ «рана, нарив», п. wrzód «гнійник», ч. vřed «нарив, чиряк», слц. vred, вл. brjód, нл. wrjod «тс.», болг. вреда́ «шкода», м. [вред] «простуда», схв. врȇд «тілесне ушкодження», слн. vrèd «тс., нарив»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ве́реди
«примхи»
вередини́тися
«голосно плакати»
вереди́ти
вереди́тися
«чванитися»
вереді́й
вередли́вий
вередли́виця
вередни́к
«вередун»
вередни́ця
вередо́вний
вередува́ти
вереду́н
вереду́ха
надвереди́ти
«пошкодити»
надвереди́тися
підвереди́тися
«надірватися»
привере́да
«примхлива особа»
привере́ди
«примхи»
увере́д
«надсада, надрив»
увере́да
«тс.»
увере́ди́ти
«надірвати, перетрудити»
увере́ди́тися
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ве́рад «нарив» | білоруська |
| вреда́ «шкода» | болгарська |
| brjód | верхньолужицька |
| -wardjan «псувати» | готська |
| wearte | давньоанглійська |
| warza «бородавка» | давньоверхньонімецька |
| wartjan «ранити, ушкоджувати, псувати» | давньоверхньонімецька |
| várdhati «росте» | давньоіндійська |
| vardh «відрізувати» | давньоіндійська |
| warta | давньоісландська |
| awardjan «тс.» | давньоісландська |
| вередъ «рана, нарив» | давньоруська |
| *uerd- «підвищуватися, підноситися, виступати» | індоєвропейська |
| ap-viȓde «нарив» | латиська |
| вред «простуда» | македонська |
| wrjod «тс.» | нижньолужицька |
| Warze «тс.» | нововерхньонімецька |
| wrzód «гнійник» | польська |
| *verdъ «ґуля, нарив» | праслов’янська |
| ве́ред «нарив» | російська |
| врȇд «тілесне ушкодження» | сербохорватська |
| vred | словацька |
| vrèd «тс., нарив» | словенська |
| вред | українська |
| vřed «нарив, чиряк» | чеська |
уре́д «шкода»
запозичення з церковнослов’янської мови;
українські форми з початковим у- є фонетичними варіантами форм з в-, що походять від цсл. врѣдъ «отрута; виразка, рана, чиряк», закономірним фонетичним відповідником якому є укр. ве́ред;
р. вред «шкода», вре́дный, бр. [урэ́д] «втрата; шкода», [урэ́дны] «шкідливий, злий, капосний», др. врѣдъ «чиряк»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вред
«тс. тж, Ж, збитки; рана, ушкодження Ж»
вреди́ть
«шкодити»
вре́дний
«тс.»
вре́дно
«шкідливо»
вредню́чий
вредню́щий
«дуже капосний»
уреди́ть
уре́дний
«шкідливий; капосний»
уре́дно
уредню́чий
уредню́щий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| урэ́д «втрата; шкода» | білоруська |
| урэ́дны «шкідливий, злий, капосний» | білоруська |
| врѣдъ «чиряк» | давньоруська |
| вред «шкода» | російська |
| вре́дный | російська |
| ве́ред | українська |
| врѣдъ «отрута; виразка, рана, чиряк» | церковнослов’янська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України