ВРЕДНЮЧИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
уре́д «шкода»
запозичення з церковнослов’янської мови;
українські форми з початковим у- є фонетичними варіантами форм з в-, що походять від цсл. врѣдъ «отрута; виразка, рана, чиряк», закономірним фонетичним відповідником якому є укр. ве́ред;
р. вред «шкода», вре́дный, бр. [урэ́д] «втрата; шкода», [урэ́дны] «шкідливий, злий, капосний», др. врѣдъ «чиряк»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вред
«тс. тж, Ж, збитки; рана, ушкодження Ж»
вреди́ть
«шкодити»
вре́дний
«тс.»
вре́дно
«шкідливо»
вредню́чий
вредню́щий
«дуже капосний»
уреди́ть
уре́дний
«шкідливий; капосний»
уре́дно
уредню́чий
уредню́щий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| урэ́д «втрата; шкода» | білоруська |
| урэ́дны «шкідливий, злий, капосний» | білоруська |
| врѣдъ «чиряк» | давньоруська |
| вред «шкода» | російська |
| вре́дный | російська |
| ве́ред | українська |
| врѣдъ «отрута; виразка, рана, чиряк» | церковнослов’янська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України