ВПОРУ — ЕТИМОЛОГІЯ
пора́ «час»
очевидно, псл. pora «час; година, удар» (пор. цсл. пора «удар, поштовх»), пов’язане чергуванням голосних з *perti «бити»;
первісно означало удар як сигнальне позначення певного часу (пор. čаsъ «тс.»);
менш переконливе зіставлення з р. спо́рый, [пори́ть] «товстіти, жиріти; бути в доброму стані» (Иванов–Топоров 250; Вайан Пробл. ист. и диал. 87; Snoj Jezik in slovo 30 (1984–5), 117–120), з гр. πορει˜ν «дати, надати; визначити наперед» (Фасмер ІІІ 328; Преобр. ІІ 106), πόρος «прохід» (Младенов 489), або виведення як запозичення від гр. φορά «несення; вантаж; плодючість, урожай» (Семереньи ВЯ 1967/4, 22);
р. пора́, бр. пара́, др. пора, п. ч. діал. pora, болг. по́ра «вік (людини)», м. пора «тс.; середовище, коло людей»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
впо́ру́
поро́ю
«іноді»
упо́ру
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
пара́ | білоруська |
по́ра «вік (людини)» | болгарська |
πορει˜ν «дати, надати; визначити наперед» | грецька |
πόρος «прохід» | грецька |
φορά «несення; вантаж; плодючість, урожай» | грецька |
пора | давньоруська |
пора «тс.; середовище, коло людей» | македонська |
pora | польська |
pora «час; година, удар» (пор. цсл. пора «удар, поштовх») | праслов’янська |
*perti «бити» | праслов’янська |
спо́рый | російська |
пори́ть «товстіти, жиріти; бути в доброму стані» | російська |
пора́ | російська |
пора | церковнослов’янська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України