ВОЮВАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
воюва́ти
споріднене з вина́, р. повинова́ться, лит. vajóti «ганяти, переслідувати», výti «тс.», лтс. vajât «переслідувати», двн. weida «полювання», дісл. veiðr «тс.», лат. vēnor, -āri «полювати», ірл. fíad «дичина», гр. ἴεμαι «прагну, бажаю», ос. уайын «скакати, бігати, мчати», ав. vayeiti «гонить, переслідує», дінд. vḗti «тс.»;
псл. *vojь «воїн»;
іє. *uеіа-, *uei- «прагнути, домагатися, гнатися»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
voj
«військо»
voj
«військо»
voj
«військо»
voj
«військо»
vojeváti
wojować
ваява́ць
війна́
ві́йсько
військо́вий
воеватися
воєнізо́ваний
воєнізува́ти
воївни́й
воїнству́ючий
войови́тий
войовни́к
войовни́чий
войскови́к
войскови́ця
«армія»
војèвати
војува
вою́вам
вою́тити
«бешкетувати»
во́я
«війна»
воя́к
воя́ка
воя́цтво
воя́чка
воя́ччина
довоє́нний
заво́їстий
«войовничий; задерикуватий»
завойо́вний
завойовни́к
завойо́вництво
післявоє́нний
повоє́нний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| vayeiti «гонить, переслідує» | авестійська |
| ἴεμαι «прагну, бажаю» | грецька |
| weida «полювання» | давньоверхньонімецька |
| vḗti «тс.» | давньоіндійська |
| veiðr «тс.» | давньоісландська |
| *uеіа- | індоєвропейська |
| fíad «дичина» | ірландська |
| vēnor | латинська |
| vajât «переслідувати» | латиська |
| vajóti «ганяти, переслідувати» | литовська |
| уайын «скакати, бігати, мчати» | осетинська |
| *vojь «воїн» | праслов’янська |
| повинова́ться | російська |
| вина́ | ? |
| výti «тс.» | ? |
| -āri «полювати» | ? |
| *uei- «прагнути, домагатися, гнатися» | ? |
вина́
псл. vina;
споріднене з лит. vaina «помилка», лтс. vaĩna «провина», atvainôt «вибачити», прус. etwinūt «тс.; виправдати»;
іє. *uei- «переслідувати, наступати»;
далі пов’язується з воюва́ти, війна́ (щодо значення пор. р. повинова́ться «підкорятися»);
р. болг. вина́, бр. віна́, др. вина, п. вл. нл. wina, ч. слц. vina, м. вина;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́нен
вини́ти
ви́нне
«борг»
ви́нний
ви́нник
ви́нниця
«провинниця»
винова́те
«борг»
винова́тель
«обвинувач»
винова́цтво
«винність»
вино́вщик
«винуватець»
винува́тець
винува́ти
винува́тий
винува́тити
винува́ч
забезви́нно
забезневи́нно
зави́на
завини́на
звинува́чувати
звиня́ти
ізви́на
«вибачення»
ізвини́ти
ізвиня́ти
неви́нничати
обви́на
«обвинувачення»
обви́нник
обвинува́льний
обвинува́ч
обвинува́чувати
обезневиня́ти
повини́тися
пови́нний
пови́нність
повинува́тися
прови́на
прови́нен
прови́нений
прови́нний
прови́нник
прови́нність
провинува́титися
«провинитися»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| віна́ | білоруська |
| вина́ | болгарська |
| wina | верхньолужицька |
| вина | давньоруська |
| *uei- «переслідувати, наступати» | індоєвропейська |
| vaĩna «провина» | латиська |
| vaina «помилка» | литовська |
| вина | македонська |
| wina | нижньолужицька |
| wina | польська |
| vina | праслов’янська |
| etwinūt «тс.; виправдати» | прусська |
| вина́ | російська |
| vina | словацька |
| vina | чеська |
| atvainôt «вибачити» | ? |
| воюва́ти | ? |
| війна́ (щодо значення пор. р. повинова́ться «підкорятися») | ? |
во́їн
стсл. воинъ є похідним від вои, пов’язаного з воина, спорідненим з укр. воюва́ти;
запозичення з старослов’янської мови;
р. болг. м. во́ин, бр. во́ін, ч. vojin (з рос.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
во́їнство
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| во́ін | білоруська |
| во́ин | болгарська |
| во́ин | македонська |
| во́ин | російська |
| воюва́ти | українська |
| vojin (з рос.) | чеська |
| воинъ | ? |
войдува́тися «возитися, борсатися, боротися; хвилюватися (про воду) Кур»
неясне;
можливо, результат контамінації дієслів воюва́ти і мордува́тися або трьох дієслів – воюва́ти, вовту́зитися і [байдува́ти] – ЭСБМ II 26;
Фонетичні та словотвірні варіанти
войтува́тися
«возитися»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| воюва́ти | ? |
| мордува́тися | ? |
| воюва́ти | ? |
| вовту́зитися | ? |
| байдува́ти | ? |
воя́ж
запозичено з французької мови, можливо, через польське посередництво;
фр. voyage «подорож» походить від лат. viāticum «гроші на подорож; провізія для подорожі», в основі якого лежить via «дорога», споріднене з дінд. vḗti «іде слідом, переслідує, прагне кудись», vītáḥ «прямий, простий, прямолінійний», vīthiḥ, vīthī «ряд, вулиця, шлях», псл. *vojь «воїн», укр. війна́, воюва́ти;
р. болг. воя́ж, бр. вая́ж, п. wojaż;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вояже́р
вояжува́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| вая́ж | білоруська |
| воя́ж | болгарська |
| vḗti «іде слідом, переслідує, прагне кудись» | давньоіндійська |
| viāticum «гроші на подорож; провізія для подорожі» | латинська |
| wojaż | польська |
| *vojь «воїн» | праслов’янська |
| воя́ж | російська |
| війна́ | українська |
| voyage «подорож» | французька |
| via «дорога» | ? |
| vītáḥ «прямий, простий, прямолінійний» | ? |
| vīthiḥ | ? |
| vīthī «ряд, вулиця, шлях» | ? |
| воюва́ти | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України