ВОТУМ — ЕТИМОЛОГІЯ
во́тум
запозичено з латинської мови, можливо, через польське посередництво;
лат. votum (‹*vŏvetom) «жертва, урочиста обіцянка, бажання, воля, прагнення» споріднене з дінд. vāghát- «обітник, молільник», ōhatē «він хвалить, славить», ав. aog- (aoǰaite, aoxta, aogədā) «оголошувати, казати, говорити», дангл. wogian «свататися, бажати», вірм. gog «кажу»;
р. бр. схв. во́тум, п. wotum, ч. votum, слц. vótum, болг. вот;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вотова́ти
«подавати голос, голосувати»
(XVI ст.)
вотува́ти
вотум
«голос»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| aog- «оголошувати, казати, говорити» (aoǰaite, aoxta, aogədā) | авестійська |
| во́тум | білоруська |
| вот | болгарська |
| gog «кажу» | вірменська |
| wogian «свататися, бажати» | давньоанглійська |
| vāghát- «обітник, молільник» | давньоіндійська |
| votum «жертва, урочиста обіцянка, бажання, воля, прагнення» (‹*vŏvetom) | латинська |
| wotum | польська |
| во́тум | сербохорватська |
| vótum | словацька |
| votum | чеська |
| ōhatē «він хвалить, славить» | ? |
| во́тум | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України