ВОСХИТИТЬ — ЕТИМОЛОГІЯ
хи́тити «хапати, брати»
псл. xytiti;
розглядається як похідна форма від xytati;
чергуванням кореневого вокалізму пов’язане з xvatati (пор. псл. kysnǫti «киснути» і kvasъ «квас»);
р. [хи́тить], похи́тить, восхити́ть, др. хитити, хытити, ч. chytiti «спіймати, схопити», слц. chytit’ «зловити», вл. chyćić «хапати», нл. chyśіś «кидати», болг. хи́там «поспішаю, кваплюся», схв. хи̏тити «кинути, метнути», слн. hítіti «тс.», стсл. хытити;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| хи́там «поспішаю, кваплюся» | болгарська |
| chyćić «хапати» | верхньолужицька |
| хитити | давньоруська |
| chyśіś «кидати» | нижньолужицька |
| xytiti | праслов’янська |
| хи́тить | російська |
| тити «кинути, метнути» | сербохорватська |
| chytit' «зловити» | словацька |
| hítіti «тс.» | словенська |
| хытити | старослов’янська |
| похи́тить | українська |
| восхити́ть | українська |
| хытити | українська |
| chytiti «спіймати, схопити» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України