ВОРІТТЯ — ЕТИМОЛОГІЯ
воро́та
псл. *vorta, мн. від *vorto, пов’язаного з дієсловом *ver-ti «запирати» і іменником vorъ «огорожа»;
споріднене з лит. vartai (мн.) «ворота», лтс. vārti «тс.», прус. warto «двері», дангл. weorð, worð «загорожа будинку, двір, вулиця», алб. vathë «загорожа; двір; обора, кошара», тох. В wärto, warto- «сад, гай», дінд. vṛti-«тин, загорожа»;
р. воро́та, бр. варо́ты, др. ворота, п. вл. нл. wrota, ч. vrata, слц. vráta, болг. врата́ «двері», м. врата «тс.», схв. вра́та, слн. vráta «двері; ворота», стсл. врата;
Фонетичні та словотвірні варіанти
воріте́нний
«охоронник воріт»
ворі́тний
ворі́тник
«тс.»
ворі́тниця
«одна з двох половин воріт; ворітний стовп»
ворі́тня
«тс.»
ворі́ття
«ворота, місце при воротах»
ворі́тця́
«хвіртка»
ворота́р
воротни́к
воро́тниця
«поріг під воротами Я; ворота, плетені з пруття»
воро́тній
підворі́тний
підворі́ття
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| vathë «загорожа; двір; обора, кошара» | албанська |
| варо́ты | білоруська |
| врата́ «двері» | болгарська |
| wrota | верхньолужицька |
| weorð | давньоанглійська |
| vṛti- «тин, загорожа» | давньоіндійська |
| ворота | давньоруська |
| vārti «тс.» | латиська |
| vartai «ворота» (мн.) | литовська |
| врата «тс.» | македонська |
| wrota | нижньолужицька |
| wrota | польська |
| *vorta | праслов’янська |
| warto «двері» | прусська |
| воро́та | російська |
| вра́та | сербохорватська |
| vráta | словацька |
| vráta «двері; ворота» | словенська |
| врата | старослов’янська |
| vrata | чеська |
| від | ? |
| *ver-ti «запирати» | ? |
| vorъ «огорожа» | ? |
| worð «загорожа будинку, двір, вулиця» | ? |
| В | ? |
| warto- «сад, гай» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України