ВОРОТАМИ — ЕТИМОЛОГІЯ
воро́та
псл. *vorta, мн. від *vorto, пов’язаного з дієсловом *ver-ti «запирати» і іменником vorъ «огорожа»;
споріднене з лит. vartai (мн.) «ворота», лтс. vārti «тс.», прус. warto «двері», дангл. weorð, worð «загорожа будинку, двір, вулиця», алб. vathë «загорожа; двір; обора, кошара», тох. В wärto, warto- «сад, гай», дінд. vṛti-«тин, загорожа»;
р. воро́та, бр. варо́ты, др. ворота, п. вл. нл. wrota, ч. vrata, слц. vráta, болг. врата́ «двері», м. врата «тс.», схв. вра́та, слн. vráta «двері; ворота», стсл. врата;
Фонетичні та словотвірні варіанти
воріте́нний
«охоронник воріт»
ворі́тний
ворі́тник
«тс.»
ворі́тниця
«одна з двох половин воріт; ворітний стовп»
ворі́тня
«тс.»
ворі́ття
«ворота, місце при воротах»
ворі́тця́
«хвіртка»
ворота́р
воротни́к
воро́тниця
«поріг під воротами Я; ворота, плетені з пруття»
воро́тній
підворі́тний
підворі́ття
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
vathë «загорожа; двір; обора, кошара» | албанська |
варо́ты | білоруська |
врата́ «двері» | болгарська |
wrota | верхньолужицька |
weorð | давньоанглійська |
vṛti- «тин, загорожа» | давньоіндійська |
ворота | давньоруська |
vārti «тс.» | латиська |
vartai «ворота» (мн.) | литовська |
врата «тс.» | македонська |
wrota | нижньолужицька |
wrota | польська |
*vorta | праслов’янська |
warto «двері» | прусська |
воро́та | російська |
вра́та | сербохорватська |
vráta | словацька |
vráta «двері; ворота» | словенська |
врата | старослов’янська |
vrata | чеська |
від | ? |
*ver-ti «запирати» | ? |
vorъ «огорожа» | ? |
worð «загорожа будинку, двір, вулиця» | ? |
В | ? |
warto- «сад, гай» | ? |
вестибю́ль
запозичення з французької мови;
фр. vestibule походить від лат. vestibulum «передпокій, сіни», що утворилося з давнішого *ver(o)^stabulum «площадка перед дверима», яке складається з основ іменників *uero- «двері», спорідненого з дісл. vor «загорожа», псл. ѵоrъ, укр. вір «тс.», воро́та, і stabulum «стоянка, стайня, заїжджий двір», похідного від кореня *stā- «стояти», того самого, що і в псл. stati, укр. ста́ти;
р. вестибю́ль, бр. вестыбюль, п. westybul, ч. слц. vestibul, болг. вестибю́л, м. вестибил, схв. вèстибил, слн. vestibul;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
вестыбюль | білоруська |
вестибю́л | болгарська |
vor «загорожа» | давньоісландська |
vestibulum «передпокій, сіни» | латинська |
вестибил | македонська |
westybul | польська |
ѵоrъ | праслов’янська |
stati | праслов’янська |
вестибю́ль | російська |
вèстибил | сербохорватська |
vestibul | словацька |
vestibul | словенська |
вір «тс.» | українська |
ста́ти | українська |
vestibule | французька |
vestibul | чеська |
*ver(o)^stabulum «площадка перед дверима» | ? |
*uero- «двері» | ? |
воро́та | ? |
stabulum «стоянка, стайня, заїжджий двір» | ? |
*stā- «стояти» | ? |
проворі́ття «просіка, проміжок між двома лісами»
очевидно, пов’язане з воро́та (див.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
проворо́тє
«прогалина; пропуск»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
воро́та | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України